Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., секретар Буденко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії,

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців.

Уточнивши в ході розгляду справи позовні вимоги, просив:

зобов'язати Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснити перерахунок та виплату недоплачених сум грошового забезпечення, щомісячної премії в розмірі 77% з 1 квітня 2013 року по 22 квітня 2014 року, різниці в отриманні одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з військової служби на пенсію за станом здоров'я з урахуванням попередніх змін у грошовому забезпеченні; визначити з 1 травня 2014 року розмір його пенсії з врахуванням збільшення щомісячної премії до 96%, направити (у 10-денний строк) довідку про розмір грошового забезпечення за формою додатку № 2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату недоплачених ОСОБА_4 з 1 травня 2014 року сум пенсії на підставі довідки уповноваженого структурного підрозділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області щодо визначення розміру грошового забезпечення чи його окремих складових для перерахунку пенсії та в подальшому проводити виплати у відповідних розмірах;

всі виплати проводити з урахуванням індексації відповідно до закону.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у зв'язку зі збільшенням розміру премії на підставі наказів Служби безпеки України від 22 березня 2013 року № 105/дск та від 30 квітня 2014 року № 206/дск він має право на перерахунок пенсії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в Головному управлінні Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.

Наказом Голови Служби безпеки України відповідно до рапорту начальника Управління ВБ Служби безпеки України з 25 липня 2012 року ОСОБА_4 встановлено розмір премії 46% від посадового окладу.

Відповідно до наказу Голови Служби безпеки України від 22 березня 2013 року № 105/дск, на який посилається позивач, преміювання полковнику ОСОБА_4 у 2013 році керівництвом Служби безпеки України було залишено у попередньому розмірі.

5 квітня 2013 року за наказом Голови Служби безпеки України від № 358-ОС ОСОБА_4 зараховано у розпорядження начальника Головного управління у місті Києві та Київській області зі збереженням розмірів раніше встановлених надбавок, доплат та преміювання згідно з Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, зі звільненням його з посади начальника представництва внутрішньої безпеки в Київській області.

Наказом Служби безпеки України від 12 квітня 2014 року № 671-ОС ОСОБА_4 звільнено з військової служби за підп. "а" п. 61 та підп. "б" п. 63 Положення про проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України (за станом здоров'я - не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) у запас Служби безпеки України.

З квітня 2014 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу призначено пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) . Розмір премії при обчисленні пенсії враховано 46% від посадового окладу (грошовий атестат - а.с.15, протокол - а.с.32). На звернення позивача від 20 серпня 2014 року про перерахунок пенсії такий перерахунок не здійснено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що премія, яку позивач просив врахувати для обчислення нового розміру пенсії, була встановлена йому на рівні 46% від посадового окладу з 25 липня 2012 року і після зарахування у розпорядження начальника Головного управління у місті Києві та Київській області залишалася на такому ж рівні. Накази № 105/дск від 22 березня 2013 року та № 206/дск від 30 квітня 2014 року, які були видані Головою Служби безпеки України в межах його повноважень, не можуть бути підставою для перерахунку пенсії позивача відповідно до вимог ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки конкретних розмірів премії не встановлюють, виплата такої премії дозволена за наявності певних умов тільки в межах видатків, передбачених в кошторисі Служби безпеки України на відповідний рік, тобто така премія має тимчасовий характер.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки ці висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України "Про Службу безпеки України" форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені ч. 2 ст. 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (1294-2007-п) (далі - Постанова) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно п. 2 Постанови виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 5 Постанови передбачено надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, зокрема здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Згідно Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 23 січня 2008 року № 35/дск (z0071-08) (далі - Інструкція), керівники органів, підрозділів, закладів та установ Служби безпеки України визначають конкретний розмір премії, а також доцільність преміювання кожного військовослужбовця відповідно до його особистого вкладу в загальні результати служби.

Зменшення розміру премій або позбавлення у повному розмірі здійснюється за наказами Голови Служби безпеки України, його заступників, начальників органів, підрозділів, закладів та установ Служби безпеки України з урахуванням досягнутих результатів при виконанні службових завдань, ступеня завдань, ступеня завантаженості, рівня професійної підготовки, зразкової виконавської і військової дисципліни.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, що звільнені з посад, які вони займали, і зарахованим в розпорядження відповідних начальників або керівників, здійснюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, що були встановлені таким військовослужбовцям на момент зарахування їх у розпорядження.

За таких обставин, коли преміювання військовослужбовців Служби безпеки України, визначене наказами Голови Служби безпеки України № 105/дск від 22 березня 2013 року та № 206/дск від 30 квітня 2014 року, носить тимчасовий характер, конкретних розмірів премії ними не визначено, а лише граничний розмір, виплата такої премії дозволена за наявності певних умов тільки в межах видатків, передбачених в кошторисі Служби безпеки України на відповідний рік, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що підстав для перерахунку пенсії позивача відповідно до ч.3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" немає, а відтак обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про перерахунок пенсії та інших позовних вимог ОСОБА_4, які є похідними від цих вимог.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами ст. 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи. Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про неправильне посилання суду апеляційної інстанції на ст. 244-2 КАС України, оскільки судове рішення не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року - без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.