Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Амєліна С.Є., Бутенка В.І., -

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя до Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12 грудня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2012 року, -

У листопаді 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя звернулося в суд з позовом, у якому просило стягнути з Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" заборгованість зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ (1977-12) (далі - Закон № 1977-ХІІ (1977-12) ), та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за вересень 2011 року в розмірі 4535,56 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2012 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя заборгованість за вересень 2011 року в розмірі 2027,32 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12 грудня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2012 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя на адресу відповідача були направлені повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом № 1977-ХІІ (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів: від 15 серпня 2011 року № 4827/03-34 та від 14 вересня 2011 року № 5388/4/03-34, які отримані Державним підприємством "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець". Загальна сума заборгованості за вересень 2011 року складає 4535,56 гривень.

Вказану суму заборгованості відповідачем сплачено не було.

Так, згідно зі статтею 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається будь-яка з цих пенсій за їх вибором.

Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів (частина 1 статті 24 Закону № 1977-ХІІ).

За змістом частини 9 цієї ж статті Закону № 1977-ХІІ (1977-12) різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

На виконання наведеної норми зазначеного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи" від 13 грудня 2000 року № 1826 (1826-2000-п) , яка втратила чинність 9 квітня 2004 року одночасно з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 (372-2004-п) , якою було затверджено Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом № 1977-ХІІ (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - Порядок).

Названі порядки визначають механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом № 1977-ХІІ (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

За приписами пункту 4 Порядку у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що Державне підприємство "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" несе відповідальність за зобов'язаннями Державного підприємства "Чорноморський науково-дослідний інститут технології суднобудування", у тому числі й зобов'язання зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-ХІІ (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів. При цьому відповідач не повинен відповідати за зобов'язаннями Чорноморської філії Центрального науково-дослідного інституту технології суднобудування.

Вирішуючи даний спір суди дійшли вірного висновку про те, що нарахування Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя Державному підприємству "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" заборгованості з відшкодування витрат на виплату пенсій, яка складає різницю між сумою пенсії, призначеної за Законом № 1977-ХІІ (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, по наукових працівниках за період їх роботи у Чорноморській філії Центрального науково-дослідного інституту технології суднобудування, є неправомірним, а тому позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя підлягають задоволенню частково.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновку про часткове задоволення позовних вимог, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12 грудня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя до Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" про стягнення заборгованості - залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.