Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Амєліна С.Є., Бутенка В.І, -

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року, -

У грудні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області звернулося в суд з позовом, у якому просило стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованість у сумі 1246,80 гривень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області суму заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1246,80 гривень.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Управлінням Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області подано письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, позивач просить таку залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 16 жовтня 2007 року зареєстрована Сватівською районною державною адміністрацією Луганської області як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області як особа, яка обрала особливий спосіб оподаткування.

Відповідач за період з липня по грудень 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду України обчислила та сплатила не в повному обсязі.

Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області 5 квітня 2011 року склало вимогу № Ф-2519 про сплату 1246,80 гривень заборгованості по сплаті страхових внесків, яка була отримана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 19 квітня 2011 року.

Відповідач зазначену суму заборгованості у добровільному порядку не сплатила.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (у редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (2154-17) та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) від 8 липня 2010 року № 2461-VI (далі - Закон № 2461-VI (2461-17) ) підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV (1058-15) викладено в такій редакції: "Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".

До набрання чинності вказаним Законом № 2461-VI (2461-17) і відповідно зазначених змін до підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV (1058-15) діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV (1058-15) , відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачували страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Таким чином, згідно з наведеними положеннями Закону № 1058-IV (1058-15) відповідач зобов'язаний сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України у загальному порядку, незважаючи на те, що вона у спірний період перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Як встановлено судами, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, яка обрала особливий спосіб оподаткування, в спірний період страхові внески до Пенсійного фонду України сплатила не в повному обсязі, вимогу Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області від 5 квітня 2011 року № Ф-2519 про сплату боргу у сумі 1246,80 гривень у добровільному порядку не виконала, а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області щодо стягнення з відповідача суму боргу по сплаті страхових внесків.

За приписами абзаців п'ятого, шостого пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (2464-17) , який набрав чинності 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновків, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.