Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Амєліна С.Є., Бутенка В.І., -

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року, -

У вересні 2011 року Оперативний воєнізований гірничорятувальний загін звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька про зобов'язання вчинити дії щодо приведення розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ), за списком № 1 за період з 1 грудня 2010 року по 25 березня 2011 року у відповідність до вимог чинного законодавства та виключити з цих розрахунків нарахування по колишнім працівникам, які набули статусу пенсіонерів до 1 січня 2004 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Оперативний воєнізований гірничорятувальний загін, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За перевіркою матеріалів справи вбачається, що Оперативний воєнізований гірничорятувальний загін зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 10 січня 2003 року як юридична особа та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в Оперативному воєнізованому гірничорятувальному загоні працювали особи, які були зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII, і яким призначено такі пенсії за списком № 1. Зокрема, ОСОБА_4 отримує пенсію за віком на пільгових умовах з 21 травня 2001 року, а ОСОБА_5 - з 2 березня 2003 року.

Управлінням Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька позивачеві надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII за період з грудня 2010 року по березень 2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спір у справі стосується відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених хоча і працівникам гірничорятувального загону, але відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII, а тому ці витрати щодо зазначених осіб покриваються підприємством.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058-IV (1058-15) , який відповідно до його преамбули визначає, зокрема, принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 1 зазначеного пункту Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці 5 цього ж підпункту пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом України після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV (1058-15) ).

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу 5 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону № 1788-XII убачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про відмову у задоволенні позовних вимог, є обґрунтованим, а посилання позивача на те, що він не повинен відшкодовувати Управлінню Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька витрати на виплату та доставку пільгових пенсій у зв'язку із їх призначенням до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом № 1058-IV (1058-15) , правомірно не прийняті судами до уваги, оскільки даний Закон в цій частині не містить виключень.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновку, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року у справі за позовом Оперативного воєнізованого гірничорятувального загону до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.