Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі № 813/2891/13-а за позовом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_4 про зобов'язання виконати вимогу припису, -

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, в якому просила зобов'язати ОСОБА_4 виконати вимоги припису № 17/1 від 18.01.2013 року, а саме: знести добудову до цеху по забою та переробці м'яса птиці в АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимоги припису інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області № 17/1 від 18.01.2013 року відповідачем в добровільному порядку не виконані.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 2 липня 2013 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 виконати вимоги припису № 17/1 від 18 січня 2013 року, а саме: знести добудову до цеху по забою та переробці м'яса птиці в АДРЕСА_1.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.01.2013 року головним державним інспектором відділу державного контролю забудови території № 2 Лесишаком І.М., у присутності забудовника гр. ОСОБА_4 відповідно до ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та згідно із Порядком здійснення державного-архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (553-2011-п) , на підставі наказу інспекції № 1539/7-пз від 30.11.2012 року та звернення прокуратури Кам'янка-Бузького району № 7/13/12/2-3984 від 28.11.2012 р., проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил громадянином ОСОБА_4, на об'єкті будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. За результатами перевірки складено акт № 17/1 від 18.01.2013 року.

В результаті проведеної перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_4 після прийняття в експлуатацію цеху по забою та переробці м'яса птиці в АДРЕСА_1 (декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована в інспекції ДАБК у Львівській області № ЛВ 14211102060 від 14.12.2012р.) розпочав будівництво добудови до нього без затвердженої проектної документації та права на виконання будівельних робіт, чим порушив п.2 ч.1 ст. 34, п.2, ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області був винесений припис № 17/1 від 18.01.2013 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким вимагається від відповідача, керуючись ст.ст. 38, 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в 60-ти денний термін з дня отримання даного припису з метою усунення істотних порушень будівельних норм, знести добудову до цеху по забою та переробці м'яса птиці в АДРЕСА_1, а також про виконання вимог даного припису письмо повідомити інспекцію у 10-ти денний термін з дати кінцевого терміну його виконання.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вимоги припису позивача № 17/1 від 18.01.2013 року відповідачем в добровільному порядку не виконані.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинне законодавство не наділяє позивача повноваженнями видавати приписи про знесення об'єкта будівництва.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абз. 3 п. 3 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI(далі - Закон № 3038-VI (3038-17) ) посадові особи інспекції державного-будівельного контролю можуть, зокрема, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно ст. 38 Закону № 3038-VI, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого прийнято відповідне рішення суду.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

З аналізу положень наведеної статті вбачається, що самочинно збудований об'єкт може бути знесений в примусовому порядку виключно за рішенням суду.

При цьому, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач наділений правом видавати приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта.

За таких обставин суд касаційної інстанції не погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції, що стали підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову без оцінки спірного припису.

Водночас, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Здійснивши аналіз наведеної норми права, колегія суддів приходить до висновку про те, що виконання припису про знесення самочинного будівництва, як крайньої міри, можливо, зокрема за умови, якщо цим будівництвом порушуються права третіх осіб, а перебудова не призведе до усунення їх порушених прав, а також у разі, якщо перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, неможливо, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Отже, розглядаючи зазначені позови, суди мають встановити обставини наведені вище судом касаційної інстанції.

Між тим, суд першої інстанції залишив дані обставини без з'ясування та вирішив спір поверхнево, посилаючись лише на факт невиконання відповідачем припису в добровільному порядку, а суд апеляційної інстанції, натомість взагалі не надав належної правової оцінки оскаржуваному припису, неправомірно посилаючись не відсутність у відповідача повноважень видавати приписи про знесення об'єкта будівництва.

Зідно зі ст. 159 КАС України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Установивши помилковість висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

При новому розгляду справи судам необхідно врахувати обов'язкові вказівки суду касаційної інстанції, викладені у судовому рішенні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 159, 220, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 липня 2013 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.