803/2180/13-а Про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також стягннення надмірно сплачених митних платежів - 29.10.2015 Прийняття

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Ягодинської митниці Міндоходів на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, стягнення надмірно сплачених платежів, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Ягодинської митниці Міндоходів, в якому просила: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 205000006/2013/000045/1 від 30.05.2013 року, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2013/00061 від 30.05.2013 року; стягнути надмірно сплачені митні платежі в розмірі 23 513,39 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що митним органом протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 205000006/2013/000045/1 від 30.05.2013 року; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2013/00061 від 30.05.2013 року; стягнуто з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі у розмірі 23 513,30 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення вимог про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів в розмірі 23513,30 грн. та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у позові. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Ягодинська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 27.05.2013 року між ФОП ОСОБА_4 (покупець) та фірма "Elefant Owoce Agnieszka Strach" (Польща) (продавець) укладено контракт № 31/2013/РL, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити товар: яблука свіжі згідно інвойсу, який є невід'ємною частиною цього контракту. Згідно з пунктом 5.1 контракту поставка товару здійснюється автотранспортом на територію України згідно Правил "Інкотермс-2010", а саме: на умовах СРТ.

30 травня 2013 року ФОП ОСОБА_4 через декларанта подала Ягодинській митниці для митного оформлення та митного контролю товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, партію товару - яблука свіжі врожаю 2012 року, сорт II, клас якості II - вагою нетто 20 280 кг за ціною 0,70 дол. США за 1 кг на загальну суму 14 196, 00 дол. США, придбаного позивачем згідно з контрактом № 31/2013/PL від 27.05.2013 року та інвойсу 41/05/2013 від 27.05.2013 року.

Декларант для митного оформлення товару подав наступні документи: контракт № 31/2013/PL від 27.05.2013 року; рахунок-фактуру (інвойс) № 41/05/2013 від 27.05.2013 року; вантажно-митну декларацію № 205070000/2013/029886 від 30.05.2013 року; попередню митнау декларацію № 205070000/2013/029182 від 28.05.2013 року; декларацію митної вартості № 205070000/2013/029886 від 30.05.2013 року; міжнародну товаротранспортну накладну CMR № 113593 від 28.05.2013 року; сертифікат про походження товару № PL/MF/AF 0012620 від 28.05.2013 року; сертифікат відповідності європейським нормам № КО82313.2858.2013.11 від 28.05.2013 року; фіто-санітарне свідоцтво № 0446010 від 28.05.2013 року; лист про нестрахування товару № 175 від 30.05.2013 року.

В графах 12, 45 ВМД № 205070000/2013/029886 від 30.05.2013 року декларант вказав митну вартість товару у розмірі 113 468, 63 грн., що складає 14 196,00 дол. США, тобто 0,70 дол. США за 1 кг товару, визначену за ціною контракту відповідно до наданих документів та в порядку, передбаченому статтею 58 Митного кодексу України.

Посадовою особою митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості (ДМВ) № 205070000/2013/029886 від 30.05.2013 року було зроблено запис про необхідність подання в порядку статті 53 Митного кодексу України додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: прайс-листа фірми виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, банківських платіжних документів про оплату товару, декларації країни відправника, розрахунок ціни від виробника товару (калькуляцію). Представник декларанта ознайомився із зазначеним записом і зобов'язався надати документи в термін встановлений Митним кодексом України (4495-17) .

В той же день, 30.05.2013 року Ягодинська митниця відмовила у митному оформлені товару та видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 205070000/2013/00061, у зв'язку з невідповідністю заповнення граф 12, 45 ВМД вимогам статті 53 Митного кодексу України, неподання додаткових відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару та запропонувала привести рівень митної вартості товару в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про коригування митної вартості товарів № 205000006/2013/000045/1 від 30.05.2013 року.

Згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів № 205000006/2013/000045/1 від 30.05.2013 року відповідачем було визначено митну вартість партії товару у кількості 20 280 кг на загальну суму 23 389,33 дол. США, тобто за ціною 1,1533 дол. США за 1 кг. Різниця між митною вартістю, визначеною митницею та митною вартістю визначеною декларантом за першим методом складає 0,4533 дол. США за 1 кг, на загальну суму 9 193,33 дол. США. При цьому у рішенні про коригування митної вартості вказано, що митним органом проведено процедури консультації з декларантом та досягнуто згоди, щодо неможливості застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України) - з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та методу 2г (стаття 63 Митного кодексу України) - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Таким чином, митну вартість визначено за шостим (резервним) методом (стаття 64 Митного кодексу України) на підставі цінової інформації МД 205020005/2013/5382 від 20.05.2013 року, 205020005/2013/5448 від 21.05.2013 року наявної в митного органу.

З метою запобігання псування товару та нарахування штрафних санкцій за можливий простій автомобіля, який перевозив товар, позивач через свого декларанта подав для митного оформлення товару нову ВМД № 205070000/2013/029991 від 30.05.2013 року, вказавши у графах 12, 45 ВМД митну вартість, наведену у Інвойсі № 41/05/2013. Митне оформлення у цьому випадку проводилось за другорядним резервним методом із застосуванням гарантійних зобов'язань - грошової застави. Товар випускався у вільний обіг із застосуванням гарантійних зобов'язань шляхом надання гарантій в розмірі 23 513,30 грн. (графа В "подробиці розрахунків" ВМД), а товар випущено у вільний обіг.

Скориставшись приписами частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, якою передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, позивач 25.07.2013 року направив на адресу Ягодинської митниці Міндоходів заяву за № 283 з додатковими документами, а саме: оригінал прайс-листа № 211 від 27.05.2013 року від виробника товару, оригінал калькуляції № 210 від 27.05.2013 року та завірені копії платіжного доручення № 1023 від 13.06.2013 року, повідомлення SWIFT № 4183NH.66093UBGB від 13.06.2013 року, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/10554 від 26.02.2013 року, лист ДП "Укрзовнішекспертиза" № 3005 від 10.07.2013 року, декларацію країни відправлення № 13PL302020Е0042944 від 29.05.2013 року.

За результатами розгляду документів, що надійшли від позивача, Ягодинська митниця листом від 30.07.2013 року № 1/1.2-6/1098 повідомила позивача про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, оскільки в листі ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 10.07.2013 року № 3005 вказано, що рівень ціни на товар "яблука свіжі, врожаю 2012 року, сорт II" за ціною 0, 70 дол. США за кілограм відповідає поточній коньюктурі ринку. Проте, виходячи з даних спеціалізованих інформаційних джерел щодо ціни даного товару на умовах поставки СРТ відсутня, тому лист ДП "Укрпромзовнішекспертиза" носить консультаційний характер та не може бути використаним для підтвердження вартості на товар. Крім того, відповідно до наданої позивачем калькуляції собівартості яблук врожаю 2012 року від 27.05.2013 року № 210 середня собівартість 1 тонни яблук становить 527,70 дол. США, в той час як листом від 19.02.2013 року підприємець надавав аналогічну калькуляції середньої собівартості яблук у розмірі 832,05 дол. США за 1 тонну. На думку митного органу зазначене ставить під сумнів правильність розрахунку статей витрат у калькуляції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів не містить належних доказів зазначення позивачем не всіх складових числового значення митної вартості, неправильного здійснення розрахунку, внесення до декларації недостовірних або неточних відомостей, у зв'язку з чим надміру сплачені позивачем митні платежі підлягають поверненню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення надмірно сплачених митних платежів та відмовляючи у позові в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суди не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену суму митних платежів, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та інше.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особо. Методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, саме припущення митного органу щодо подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв'язку з чим вимагає від суду в кожному випадку здійснювати аналіз поданих декларантом документів. Колегія суддів зазначає, що необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Згідно з частинами другою, третьою, четвертою, п'ятою, шостою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно частинами другою, третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Ягодинська митниця Міндоходів вказала, що документи, подані декларантом, не містять усіх даних для визначення митної вартості. Митним органом вказано, що при проведенні процедури консультацій з декларантом та досягненні згоди щодо неможливості застосування методів визначення митної вартості, які передбачені статтями 50- 63 Митного кодексу України, Ягодинська митниця визначила митну вартість за резервним методом на підставі цінової інформації у МД 205020005/2013/5382 від 20.05.2013 року, 205020005/2013/5448 від 21.05.2013 року. У зазначених митних деклараціях вартість товару "яблука свіжі" визначалась за шостим (резервним) методом визначення митної вартості (графа 43).

В той же час судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було надано митному органу усі необхідні документи, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

В свою чергу, митним органом не подано жодного доказу того, що в митного органу виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митного оформлення товару та не наведено обґрунтованих підстав щодо неможливості застосувати перший метод визначення митної вартості товару.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, рішення про визначення митної вартості товару Ягодинська митниця прийняла того ж дня, коли декларант ознайомився із записом про необхідність надання додаткових документів, а відтак позивачу не було надано достатнього часу для надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Зазначений факт також свідчить про формальний характер проведеної процедури консультацій.

При цьому, формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень митного органу.

Що стосується стягнення надмірно сплачених сум митних платежів, то як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, суди не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену суму митних платежів, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Крім того, відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618 (z1097-07) , для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Виходячи з наведеного, на даний час існує нормативно встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, а відтак позов в цій частині є передчасним та задоволенню не підлягає.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.