Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Амєліна С.Є., Бутенка В.І., -

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом приватного підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року, -

У серпні 2011 року приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати нечинною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області від 4 лютого 2011 року № Ф-2381 про сплату боргу в сумі 656,34 гривень.

Позивач посилається на те, що він обрав особливий спосіб оподаткування

і на підставі Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року № 727/98 (727/98) (далі - Указ № 727/98), не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області, є особою, яка обрала особливий спосіб оподаткування.

Управлінням Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області відносно позивача винесено вимогу від 4 лютого 2011 року № Ф-2381 про сплату боргу (недоїмки зі сплати страхових внесків за IV квартал 2010 року) в сумі 656,34 гривень.

Скарги приватного підприємця ОСОБА_4 на вимогу Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області від 4 лютого 2011 року № Ф-2381 про сплату боргу - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Пенсійним фондом України були залишені без задоволення, а вказана вимога - без змін.

Так, відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (у редакції, чинній до 1 січня 2011 року, далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків і стягнення заборгованості за цими внесками.

У пунктах 1, 3 статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За змістом пункту 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 вказаного Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частинами 3, 4, 6 статті 18 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (400/97-ВР) , яким, як і Законом № 1058-IV (1058-15) , не було передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановленні пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому.

Положення статті 6 Указу № 727/98 (727/98) про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягали.

За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій, про

правомірність донарахування Управлінням Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області позивачеві сум страхових внесків за IV квартал 2010 року, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, оспорювана вимога від 4 лютого 2011 року № Ф-2381 про сплату боргу в сумі 656,34 гривень сформована відповідачем правомірно.

За приписами абзаців п'ятого, шостого пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (2464-17) , який набрав чинності 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_4

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновку, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу - залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.