Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Шосткинського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Шосткинського міськрайонного центру зайнятості на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року,

У лютому 2015 року Шосткинський міськрайонний центр зайнятості звернувсь до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача нараховану та виплачену допомогу по безробіттю в розмірі 9635,33 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю за періоди з 22 вересня 2009 року по 24 грудня 2009 року, з 03 березня 2010 року по 30 листопада 2010 року, з 22 серпня 2012 року по 20 травня 2013 року та з 05 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року.

Під час взяття на облік в якості безробітного, у відповідності до Закону України "Про зайнятість населення" (5067-17) відповідач заповнив бланк заяви на ім'я керівника центру зайнятості про надання йому статусу безробітного. При цьому, у заяві стверджував, що на момент її заповнення він незареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Наказом Шосткинського міськрайонного центру зайнятості № НТ091228 від 28 грудня 2009 року припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в зв'язку із працевлаштуванням безробітного.

Наказом № НТ110527 від 27 травня 2011 року знято відповідача з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів згідно із пунктом 13 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Наказом № НТ130520 від 20 травня 2013 року знято відповідача з обліку відповідно до пункту 10 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у зв'язку з поданням письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості.

Наказом № НТ141215 від 15 грудня 2014 року припинено виплату допомоги по безробіттю відповідачу відповідно до пункту 8 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в зв'язку із встановленням факту призначення виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Вищезазначений наказ мотивовано тим, що відповідач на дату реєстрації у Шосткинському міськрайонному центрі зайнятості був зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності, починаючи з 06 грудня 1995 року по 10 грудня 2014 року.

Про реєстрацію підприємницької діяльності та отримування заробітної плати не повідомляв, як при написанні заяви про надання статусу безробітного, так і під час перебування у центрі зайнятості як безробітний.

Таким чином, відповідачу безпідставно нараховано та виплачено центром зайнятості допомогу по безробіттю в загальній сумі 9635,33 гривень.

У зв'язку з цим, позивач звернувсь до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 9635,33 грн., незаконно виплаченого йому як безробітному.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі Шосткинський міськрайонний центр зайнятості, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким направити справу на новий розгляд.

В свою чергу, відповідач у своїх запереченнях вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоди з 22 вересня 2009 року по 24 грудня 2009 року, з 03 березня 2010 року по 30 листопада 2010 року, з 22 серпня 2012 року по 20 травня 2013 року та з 05 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року на підставі відповідних наказів Шосткинського міськрайонного центру зайнятості відповідачу був наданий статус безробітного та призначено виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття відповідно до статей 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Внаслідок проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення посадовими особами відділу по взаємодії з роботодавцями Шосткинського міськрайонного центру зайнятості складено акт № 147 від 12 грудня 2014 року, в якому встановлено, що з 06 грудня 1995 року ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а отже за періоди перебування на обліку в центрі зайнятості, а саме з 22 вересня 2009 року по 30 листопада 2014 року відповідачу зайво нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в загальній сумі 9635,33 гривень.

Листом Шосткинського міськрайонного центру зайнятості № 06-06/3252 від 17 грудня 2014 року сформовано претензію № 26 щодо повернення коштів, виплачених позивачу як допомога по безробіттю.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на час звернення ОСОБА_2 до центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного 22 вересня 2009 року, 03 березня 2010 року, 22 серпня 2012 року та 05 листопада 2014 року у відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформація стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відсутня, а отже подані відповідачем відомості є достовірними.

Зазначена позиція була підтримана і Харківським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про зайнятість населення" формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері зайнятості населення є центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики.

Основні напрями реалізації державної політики у сфері зайнятості населення розробляються на підставі основних прогнозних параметрів соціально-економічного розвитку України, державних, галузевих та регіональних програм у частині їх впливу на сферу зайнятості населення, на розвиток трудового потенціалу з визначенням механізму їх реалізації.

Координацію і контроль за виконанням основних напрямів реалізації державної політики у сфері зайнятості населення здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Відповідальність за виконання основних напрямів реалізації державної політики у сфері зайнятості населення покладається на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування. Законом України "Про зайнятість населення" (5067-17) встановлено, що видами соціальних послуг є:

- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях.

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тощо.

Безробітними визнаються особи віком від 15 до 70 років, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) .

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а відповідно до пункту 3 цієї статті Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (z0915-00) , якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Пунктами 6, 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13 лютого 2009 року (z0232-09) встановлено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2014 року внаслідок проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення посадовими особами відділу по взаємодії з роботодавцями Шосткинського міськрайонного центру зайнятості складено акт № 147, в якому встановлено, що з 06 грудня 1995 року ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Однак, 10 лютого 2005 року Господарським судом Сумської області прийнято рішення, яке міститься в матеріалах справи, згідно з яким припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, якого було зареєстровано розпорядженням Виконавчого комітету Шостинської міської ради № 44 від 03 травня 1994 року, у зв'язку з неподанням, починаючи з 01 липня 2000 року до Шостинської об'єднаної державної податкової інспекції податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності.

Відповідно до статті 129 Конституції України судові рішення обов'язкові до виконання.

Отже, 10 лютого 2005 року відбулася державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відповідача на підставі вищезазначеного судового рішення, що свідчить про позбавлення статусу підприємця, починаючи з 10 лютого 2005 року.

Слід зазначити, що на час подання заяв від 22 вересня 2009 року, 03 березня 2010 року, 22 серпня 2012 року та 05 листопада 2014 року до центру зайнятості відповідач на момент їх заповнення незареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується відповідними довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які надавались на запити станом на 22 вересня 2009 року, 03 березня 2010 року та 22 серпня 2012 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що відповідачем при зверненні до центру зайнятості подано достовірні дані, обов'язок про надання яких покладено саме на особу, яка звертається до центру зайнятості для встановлення статусу безробітної та виплати відповідної матеріальної допомоги.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222- 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Шосткинського міськрайонного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.