Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області (далі - УПФУ в м.Селидове Донецької області, також - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Вимоги обґрунтовував тим, що він у квітні 2014 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Відповідачем було відмовлено у перерахунку, оскільки в його страховий стаж не зараховано проходження учбових зборів в університеті.

В липні 2014 року ним було надано УПФУ в м. Селидове Донецької області довідку з університету, але йому було знову відмовлено у перерахунку, оскільки за період зборів не сплачувалося грошове утримання.

Позивач не згоден з рішенням Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області. З урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

визнати неправомірною відмову УПФУ в м. Селидове щодо включення в його страховий стаж час проходження учбових зборів в військах при навчанні в університеті з 20 червня 1983 року по 17 вересня 1983 року;

зобов'язати УПФУ в м. Селидове включити термін проходження ним учбових зборів до страхового стажу;

визначити обчислення виконані неналежним чином, які завдали йому шкоду;

зобов'язати УПФУ в м. Селидове перерахувати його пенсію з дня призначення 12 квітня 2012 року по законам чинного законодавства, перерахувати його пенсію з 05 червня 2014 року в порядку чергового перерахунку;

зобов'язати УПФУ в м. Селидове нарахувати до його пенсії доплату за роки праці більш ніж 25 років, необхідних для виходу на пенсію по списку № 2, при цьому врахувати 10 повних років при начисленні пенсії в квітні 2012 року та ще повних два роки з моменту перерахунку пенсії по стажу 05 червня 2014 року, різницю при перерахунках повернути йому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (ст.46 п.1.2).

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 4 березня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року, постанову Селидівського міського суду Донецької області від 4 березня 2015 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що невірно обраний позивачем спосіб судового захисту є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а підстави відмови у задоволенні позову та наведені обґрунтування судом першої інстанції є передчасними, оскільки суд першої інстанції не дав належної оцінки положенням статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Оскільки з матеріалів скарги вбачається, що відповідач оскаржує судове рішення апеляційної інстанції тільки в частині його обґрунтування, а саме що Донецький апеляційний адміністративний суд надав позивачу можливість повторного звернення до суду з належно обраним способом судового захисту, колегія суддів перевіряє його законність та обґрунтованість лише в цій частині.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області з 13 квітня 2012 року та отримує пенсію, яка призначена йому відповідно протоколу № 229 від 23 травня 2012 року згідно письмового звернення із заявою № 229 від 24 квітня 2010 року.

05 червня 2014 року позивач звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області із заявою № 1621 про здійснення перерахунку пенсії по стажу та заробітній платі.

Позивачем була надана архівна довідка від 13 листопада 2013 року № 24-01-2458 видана Одеським національним університетом, згідно якої ОСОБА_1 навчався у даному навчальному закладі з 01 вересня 1976 року по 30 квітня 1981 року.

Наказом № 736-ЛС від 30 квітня 1981 року позивача відраховано зі складу студентів за академічну неуспішність та пропуски занять з військової підготовки.

Наказом № 1441-06 від 26 серпня 1982 року ОСОБА_1 поновлено в складі студентів. Наказом № 1247-06 від 25 червня 1983 року позивача відраховано з університету у зв'язку із закінченням навчання.

Згідно архівної довідки від 13 листопада 2013 року № 24-01-2458 виданої Одеським національним університетом ім. І. І. Мечникова, ОСОБА_1 з 20 червня 1983 року по 17 вересня 1983 року був залучений на учбові збори у військах як студент 5 курсу.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду за наслідками розгляду наданих документів про перерахунок раніше призначеної пенсії, приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії не пізніше 10 днів з дня їх надходження.

Як вбачається з матеріалів справи 05 червня 2014 року позивач звернувся із заявою про проведення перерахунку пенсії по стажу та по заробітку.

Наслідком цього звернення, стало прийняття двох рішень № 1621 від 01 липня 2014 року про відмову у проведенні перерахунку по стажу, від 04 липня 2014 року про відмову у проведенні порахунку пенсії по заробітку та розпоряджень за № 164404 від 01 липня 2014 року та від 04 липня 2014 року.

Рішення органу пенсійного забезпечення, є наслідком належного виконання суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Саме відповідне рішення про проведення перерахунку пенсії або про відмову у такому перерахунку, і створює правові наслідки для позивача в сфері пенсійного забезпечення. Звертаючись з позовом до суду з вимогами про зобов'язання відповідача вчинити ті чи інші дії, позивач жодного із цих рішень або розпоряджень взагалі не оскаржує, не вимагає визнати їх протиправними та скасувати. Такі вимоги позивача є неналежним способом реалізації судового захисту.

В даному випадку суд позбавлений правової можливості, без скасування прийнятих відповідачем рішень (розпоряджень в тій частині, в якій позивач не погоджується), зобов'язати відповідача здійснити такий перерахунок. Саме при оскарженні такого рішення (розпорядження) та наданні належної правової оцінки, існує можливість вирішити питання щодо зобов'язання відповідача здійснити належний перерахунок пенсії позивача, або зарахування певного періоду до страхового стажу.

Невірно обраний позивачем спосіб судового захисту є підставою для відмови у задоволенні вимог позовної заяви.

Тому колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог саме з цих підстав.

В зв'язку з можливістю повторного звернення позивачем до суду з належно обраним способом судового захисту, судом апеляційної інстанції не надавалась правова оцінка спірним правовідносинам щодо наявності або відсутності прав позивача на зарахування спірного періоду до страхового стажу, здійснення перерахунку пенсії з відповідними доплатами, а тому доводи відповідача викладені у касаційній скарзі стосовно цих позовних вимог до уваги не приймаються.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З огляду на викладене оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року в цій справі залишити без зміни.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.