Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В., суддів Ситникова О.Ф. Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Алчевського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказів про звільнення, поновлення на службі, стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

ОСОБА_4 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Алчевського міського відділу УМВС України в Луганській області, Управління МВС України в Луганській області, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати протиправними та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області № 1693 від 16.09.2011 "Про покарання окремих співробітників Алчевського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області" та наказ Алчевського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області № 355 від 14.10.2011 в частині його звільнення з органів МВС; поновити на посаді в органах внутрішніх справ; зобов'язати Алчевський міський відділ УМВС України в Луганській області вчинити дії по нарахуванню та сплаті суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день поновлення на роботі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити.

Відповідачі письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надали.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Наказом начальника Алчевського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області № 355 від 14.10.2011 "По особовому складу", виданого на підставі наказу УМВС № 1693 від 16 вересня 2011 року, позивача звільнено у запас збройних сил за п. 64 "є" (порушення дисципліни).

Підставою для винесення вказаних Наказів став висновок службового розслідування від 16 вересня 2011 року, в якому встановлений факт скоєння позивачем проступку, несумісного з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ, ігнорування вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, неухильного виконання вимог присяги працівника органів внутрішніх справ, Кодексу честі та Етичного кодексу працівників міліції, низькі особисті морально-ділові якості, що виразилось у складанні завідомо неправдивих офіційних документів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що звільняючи позивача з органів внутрішніх справ відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про міліцію" № 565-XII від 20.12.1990 року порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМУ УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (114-91-п) особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Отже, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за пп. "є" п. 64 Положення, є однією із підстав для звільнення осіб рядового і молодшого начальницького складу, проте факт скоєння вчинку, що має такі наслідки має бути доведений.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що позивача було правомірно звільнено з посади з підстав допущення вчинку, який не сумісний з займаною ним посадою, що встановлено судами попередніх інстанцій.

Отже, в межах касаційної скарги порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Алчевського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказів про звільнення, поновлення на службі, стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.