Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Донецького окружного адміністративного суду та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО"

до відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про визнання незаконною та нечинною постанови, -

24.02.2015 р. до суду з позовом про визнання незаконною та нечинною постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі Нацкомісія) від 18.02.2015 р. звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що постановою від 18.02.2015 р. відповідач вніс зміни до постанов Національної комісії регулювання від 3.09.2008 р., 21.12.2011 р. та від 26.07.2003 р. Вважаючи дії відповідача такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, Товариство просило задовольнити позов.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2015 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Нацкомісія звернулась з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про незаконність дій відповідача при прийнятті оскарженої постанови та не прийняли рішення щодо прав та інтересів осіб, не залучених до участі у розгляді справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. N 36-р (36-2015-р) "Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії" з метою забезпечення надійної, безперебійної (стабільної) роботи об'єднаної енергетичної системи України, запобігання аварійним ситуаціям та пошкодженню електроенергетичних установок, їх елементів та споруд на ринку електричної енергії застосовано такі тимчасові надзвичайні заходи як покладення на Нацкомісію обов'язку забезпечення :

коригування тарифів на виробництво електричної енергії, зокрема виробникам, які працюють за ціновими заявками (шляхом встановлення обмеження граничної ціни системи, показників, що використовуються для визначення цін за маневреність та робочу потужність тощо), та величин "зеленого тарифу";

встановлення додаткових платежів (надбавки, знижки) виробникам електричної енергії;

коригування тарифів на передачу електричної енергії;

коригування інвестиційних програм ліцензіатів;

зміни алгоритму розподілу коштів оптового ринку електричної енергії України та нормативів перерахування коштів на поточні рахунки постачальників електричної енергії.

На виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України № 36-р (36-2015-р) постановою Нацкомісії № 203 від 18.02.2015 р. (v0203874-15) :

- доповнено пункт 1 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 03.09.2008 р. N 1052 (v1052227-08) "Про алгоритм перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії України та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕ від 08.04.2008 N 507 (v0507227-08) ";

- внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21.12.2011 р. N 2 (v0002862-11) "Про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії";

- доповнено постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 26.07.2013 р. N 1036 (v1036862-13) "Про алгоритм перерахування коштів через поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості";

- визнано такою, що постанову НКРЕКП від 02.02.2015 р. N 158 (v0158874-15) "Про внесення змін до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України від 3 вересня 2008 року N 1052 (v1052227-08) та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року N 2 (v0002862-11) , від 26 липня 2013 року N 1036 (v1036862-13) ".

При цьому відповідачем обумовлено, що постанова Нацкомісії № 203 (v0203874-15) діє протягом дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. N 36-р (36-2015-р) "Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії".

Нацкомісія, відповідно до приписів Законів України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" (2479-17) є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постановами, до яких відповідачем було внесено зміни та доповнення, внормовано питання погашення заборгованості ДП "Енергоринок" перед виробниками електричної енергії та НЕК "Укренерго" (постанова від 03.09.2008 р. N 1052 (v1052227-08) ); визначено порядок руху коштів на рахунках ДП "Енергоринок" та проведення остаточного розрахунку з виробниками електричної енергії (постанова 21.12.2011 р. N 2 (v0002862-11) ); врегульовано питання розподілу розпорядником коштів Оптового ринку електричної енергії України коштів, що надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії як погашення заборгованості відповідно до договорів реструктуризації заборгованості за куповану електричну енергію, що виникла до 1 січня 2011 року, укладених ДП "Енергоринок" з енергопостачальниками (постанова від 26.07.2013 р. N 1036 (v1036862-13) ).

Таким чином, Нацкомісією внесено зміни до нормативно-правових актів, які здійснюють правове регулювання господарських відносин, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.

Частиною 3 статті 19 КАС України обумовлено, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

З огляду на це, колегія суддів доходить висновку про те, що судами попередніх інстанцій розглянуто справу із суттєвим порушенням вимог закону виключної територіальної підсудності, що тягне за собою скасування судових рішень.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Нацкомісії № 203 від 18.02.2015 р. (v0203874-15) вирішено питання діяльності ДП "Енергоринок", відтак, судами попередніх інстанцій прийнято судові рішення, якими вирішуються питання щодо прав та обов'язків вказаної юридичної особи у відносинах, що стосуються діяльності ринку електричної енергії України.

Проте, не зважаючи на наявність клопотань відповідача щодо залучення до участі у справі ДП "Енергоринок" в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, справу судами було розглянуто без участі ДП "Енергоринок".

Відповідно до приписів статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В своїй постанові від 10.04.2012 р. (номер справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21-1115во10) Верховний Суд України зазначив :

"Відповідно до статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із наведених положень убачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням".

В постанові Верховного Суду України від 26.03.2013 р. у справі № 21-438а12 також наголошено, що відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси юридичних осіб.

Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб'єкта владних повноважень, а суди встановити, чи дійсно порушують дії суб'єкта владних повноважень права та інтереси позивача.

Під час розгляду справи судами не було враховано вищенаведені висновки Верховного Суду України та не з'ясовано які законні права та інтереси позивача порушуються оскарженою постановою Нацкомісії.

Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися порушення норм процесуального права, а саме вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 статті 11, частині 1 статті 138 та статті 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, яким у даному випадку є Окружний адміністративний суд м. Києва.

Керуючись статтями 220-1, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.