Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Мороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим (далі - Алупкінська міська рада), треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання рішення протиправним та його скасування за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року

У листопаді 2012 року ОСОБА_4 в Ялтинському міському суді Автономної Республіки Крим пред'явив позов до Алупкінської міської ради, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання рішення протиправним та його скасування.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Алупкінської міської ради від 11 листопада 2008 року № 16/10 "Про затвердження технічної документації та передачу у спільну сумісну власність ОСОБА_5, ОСОБА_6 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)" порушені його права, як власника квартири АДРЕСА_2, оскільки при відводі земельної ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наявні порушення будівельних норм та правил, а саме, допущені порушення меж відводу земельної ділянки для домоволодіння АДРЕСА_1 по фасаду сусіднього будинку № 7. У зв'язку із цим він вимушений користуватися частиною земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Просив скасувати зазначене рішення Алупкінської міської ради.

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року, позов залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їхні рішення скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті позовних вимог, виходили із того, що даний спір є публічно-правовим й підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає, що такий правовий висновок судів не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) , нормами якого керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, набрав чинності з 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Також згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

З матеріалі справи вбачається, що рішенням Алупкінської міської ради від 11 листопада 2008 року № 16/10 затверджена технічна документація із землеустрою та передана ОСОБА_5, ОСОБА_6 безоплатно у спільну сумісну власність земельна ділянка площею 0,0410 га (кадастровий НОМЕР_2), яка розташована за по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель із земель Алупкінської міської ради не переданих у власність та не наданих у користування в межах населеного пункту.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 05 червня 2009 року.

Оскаржувані рішення ради реалізовані шляхом видачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 державного акту на право власності на земельну ділянку, а отже, вичерпали свою дію.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

У зв'язку із цим даний спір не є публічно-правовим і не може бути вирішений відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Тому, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню внаслідок неправильного застосування норм процесуального закону із закриттям провадження в адміністративній справі

Відповідно до частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155, 157 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Алупкінської міської ради, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання рішення протиправним та його скасування, закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.