Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач), Суддів Мороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24 жовтня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року

У вересні 2013 року ОСОБА_4 в Окружному адміністративному суді м. Севастополя пред'явив позов до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі про визнання протиправною бездіяльність, стягнення суми та зобов'язання вчинити певні дії.

Просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання процедури розгляду його клопотання про виділення та передачу йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства поблизу села Резервного на території Орлинівської сільської ради Балаклавського району м. Севастополя;

- зобов'язати відповідача розглянути подане позивачем клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства поблизу села Резервного на території Орлинівської сільської ради Балаклавського району м. Севастополя та прийняти рішення, наказ чи інший розпорядчий документ, яким надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки чи в його аргументованій відповіді у відповідності до норм чинного законодавства;

- зобов'язати відповідача відшкодувати на його користь шкоду, завдану його протиправною бездіяльністю, у розмірі 700 грн.;

- стягнути з відповідача судовий збір.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24 жовтня 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів та ухвалити нову постанову про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 серпня 2013 року

ОСОБА_4 звернувся до відповідача з клопотанням про виділення та передачу йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства поблизу села Резервного на території Орлинівської сільської ради Балаклавського району м. Севастополя. До клопотання додав копії паспорта та ідентифікаційного коду, графічного зображення із бажаним місцем розташування земельної ділянки.

Клопотання Головним управлінням Держземагенства у м. Севастополі було розглянуто та листом від 08 серпня 2013 року № 8-4- 5/289/2-1 ОСОБА_4 проінформовано про необхідність надати відомості щодо невикористаного права на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, а також графічні матеріали, на підставі яких можливо визначити місце розташування запитуваної земельної ділянки, що передбачено чинним земельним законодавством.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність дій відповідачів при розгляді клопотання ОСОБА_4

Така правова позиція судів є правильною, оскільки вона ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Статтею 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно зі змістом статті 118 Земельного кодексу України у клопотанні про надання земельної ділянки має бути чітко визначено місце розташування бажаної земельної ділянки, і до клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

З матеріалів даної справи вбачається, що додані до клопотання позивача від 02 серпня 2013 року графічні матеріали не дозволяли прийняти рішення щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою чи щодо відмови у наданні такого дозволу, оскільки вони не відповідають діючому законодавству.

Документами, на підставі якого можливо встановити чи відноситься розпорядження вказаною у клопотанні земельною ділянкою до повноважень Головного управління та чи відсутні накладки на вже існуючі землеволодіння (землекористування), є графічні матеріали, на яких відображені межі запитуваної земельної ділянки та за якими можливо встановити її місцезнаходження відносно інших земельних ділянок, які обтяжені правами інших осіб, чи мають обмеження у їх використанні.

Чинним законодавством України не передбачені такі повноваження Головного управління, як самостійне визначення розміру, меж та місцеположення земельної ділянки, запитуваної фізичною чи юридичною особою.

Таким чином, клопотання позивача було розглянуто та йому надана відповідь про необхідність усунення недоліків з оформлення клопотання для прийняття відповідачем обґрунтованого рішення.

Також, оскільки суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачами вимог законодавства під час розгляду клопотання позивача про надання земельної ділянки, а тому обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог в частині відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю у розмірі 700 грн.

Висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни судових рішень відсутні.

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24 жовтня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі про визнання протиправною бездіяльність, стягнення суми та зобов'язання вчинити певні дії - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.