Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та Департаменту містобудування Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Департаменту містобудування Львівської міської ради, треті особи Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова про визнання протиправним та скасування наказу, -

У листопаді 2013 року ОСОБА_5 пред'явила позов до Департаменту містобудування Львівської міської ради, треті особи Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі - Інспекція ДАБК у Львівській області), ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21 жовтня 2013 року № 371 "Про внесення змін до наказу департаменту містобудування від 22 липня 2013 року № 222".

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 21 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року постанову Галицького районного суду м.Львова від 21 липня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21 жовтня 2013 року № 371 "Про внесення змін до наказу департаменту містобудування від 22 липня 2013 року № 222".

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій скаржник оскаржив його.

У касаційних скаргах ОСОБА_4 та Департамент містобудування Львівської міської ради, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 разом із доньками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласником квартири АДРЕСА_1. Квартира розташована на першому поверсі дев'ятиповерхового будинку, житловою площею 27,5кв.м, загальною площею 65,7кв.м.

З метою розширення площі своєї квартири, шляхом її реконструкції з влаштуванням консольного балкону, позивач разом з іншими чотирма мешканцями будинку (ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, квартири яких знаходяться над квартирою позивача в одному стояку) звернулися із відповідним зверненням до Департаменту містобудування Львівської міської ради.

За результатами розгляду звернення, 22 липня 2013 року Департаментом містобудування Львівської міської ради наказом № 222 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію з розширенням ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11 квартир № 21, 55, 87, 114, 149 по АДРЕСА_1 за рахунок влаштування консольних балконів":

затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки та реконструкцію з розширенням громадянами ОСОБА_5 квартири № 21, ОСОБА_8 квартири № 55, ОСОБА_9 квартири № 87, ОСОБА_12 квартири № 114, ОСОБА_11 квартири № 149 консольних балконів;

зобов'язано зазначених осіб розробити робочий проект у спеціалізованій проектній організації або архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат та провести його експертизу згідно чинного законодавства.

19 серпня 2013 року позивач зареєструвала в Інспекції ДАБК у Львівській області декларацію про початок виконання будівельних робіт, до якої долучила проектну документацію.

Протягом вересня 2013 року позивач здійснила відповідну реконструкцію з влаштуванням консольного балкону до квартири.

В подальшому, 30 вересня 2013 року ОСОБА_4 - мешканка квартири № 170 в цьому ж будинку звернулася до Сихівської районної адміністрації із скаргою на облаштування вказаного балкону посилаючись на істотне порушення природнього освітлення у її квартирі.

Цього ж дня, комісією Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова при виході на місце складено акт, в якому зазначено, що облаштований балкон повністю обмежує природнє освітлення в квартиру № 170.

10 жовтня 2013 року на засіданні спільної наради представників органів місцевого самоврядування для розгляду звернення ОСОБА_4 щодо влаштування балкону до квартири № 21 у вказаному житловому будинку, вирішено скерувати до Департаменту містобудування Львівської міської ради лист з проханням розглянути можливість скасування наказу № 222 в частині реконструкції з розширенням ОСОБА_5 цієї квартири за рахунок влаштування балкону. 11 жовтня 2013 року Сихівською районною адміністрацією відповідний лист було надіслано до Департаменту.

В результаті розгляду скарги ОСОБА_4, акту перевірки та листа Сихівської районної адміністрації, Департаментом містобудування Львівської міської ради наказом № 371 від 21 жовтня 2013 року "Про внесення змін до наказу департаменту містобудування від 22 липня 2013 року № 222" внесено зміни до наказу Департаменту від 22 липня 2013 року № 222 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію з розширенням ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11 квартир № 21, № 55, № 87, № 114, № 149 по АДРЕСА_1 за рахунок влаштування консольних балконів" та містобудівні умови та обмеження, вилучивши з назви наказу та тексту наказу і містобудівних умов та обмежень слова "гр.ОСОБА_5" у відповідних відмінках., "кв. № 21".

12 грудня 2013 року Сихівська районна адміністрація розпорядженням № 597 "Про самочинну реконструкцію квартири АДРЕСА_1 з прибудовою консольного балкона" затвердила висновок міжвідомчої комісії про технічну неможливість експлуатації самочинно прибудованого консольного балкона до цієї квартири, дозвіл на будівництво якого відмінено наказом № 371 та зобов'язала ОСОБА_5 демонтувати самочинно прибудований консольний балкон.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Департамент містобудування Львівської міської ради вправі вносити зміни до попереднього рішення, оскільки такі дії повністю узгоджуються із рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до якого орган місцевого самоврядування має право приймати рішення та вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскільки Наказ № 222 є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання - розробленням проектної документації, проведенням відповідної експертизи такої документації, реєстрацією декларації про початок виконання будівельних робіт та здійсненням самої реконструкції, тому не може бути в подальшому скасований відповідачем.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України вирішив, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно зі статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, у пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Оскільки ОСОБА_5 на підставі наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради № 222 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію з розширенням ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11 квартир № 21, 55, 87, 114, 149 по АДРЕСА_1 за рахунок влаштування консольних балконів" розроблено проектну документацію та проведено її експертизу, зареєстровано в Інспекції ДАБК у Львівській області декларацію про початок виконання будівельних робіт та здійснено відповідну реконструкцію з влаштуванням консольного балкону до своєї квартири, тому наказ № 222, який є ненормативним правовим актом одноразового застосування і вичерпав свою дію фактом його виконання, не може бути в подальшому скасований або змінений міською радою.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Верховного Суду України, зокрема у постановах від 05 березня 2012 року (справа № 21-423а11), від 06 червня 2011 року (справа № 21-50а11), від 18 листопада 2014 року (справа № 21-438а14), від 10 лютого 2015 року (справа № 21-535а14), від 17 березня 2015 року (справа № 21-38а15).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Департаменту містобудування Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 235- 244-2 КАС України.