Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С., Швець В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2, Санаторія-профілакторія Дніпропетровського державного аграрного університету на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2013р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р. у справі за позовом Санаторія-профілакторія Дніпропетровського державного аграрного університету до Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання нечинним рішення,

У лютому 2013 року ОСОБА_2 (головний лікар Санаторія-профілакторія Дніпропетровського державного аграрного університету) звернувся до суду з позовом до Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просив визнати нечинним рішення відповідача від 25.01.2013 р. № 006 про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, використаних неправомірно (не за цільовим призначенням) та застосування фінансових санкцій до санаторію-профілакторію Дніпропетровського державного аграрного університету.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 р. ОСОБА_2 замінений на належного позивача - Санаторій-профілакторій Дніпропетровського державного аграрного університету

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р., позов задоволено частково. Визнано нечинним рішення директора Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 006 від 25.01.2013 р. про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, використаних неправомірно (не за цільовим призначенням), та застосування фінансових санкцій до санаторію-профілакторію Дніпропетровського державного аграрного університету в частині нарахувань в сумі 114,81 грн. (76,54 грн. - неправомірні витрати, штраф - 38,27 грн.)

У касаційних скаргах представник Санаторія-профілакторія Дніпропетровського державного аграрного університету та ОСОБА_2 з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами попередніх інстанцій, просять скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційних скарг, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що Виконавчою дирекцією Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено планову перевірку правомірного використання коштів Фонду за період з 27.12.2012 р. по 14.01.2013 р., виділених на часткове фінансування Санаторію - профілакторію Дніпропетровського державного аграрного університету, за результатами якої складено акт № 06 від 14.01.2013 р.

Перевіркою встановлено факт неправомірного використання коштів Фонду по статях "Заробітна плата", "Харчування", "Лікування" в сумі 59 114,19 грн. та порушенням вимог ст. 48 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", пунктів 1.4.1., 1.4.3, 1.6 Порядку часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2008 р. № 16 (z0394-09) (далі - Порядок № 16).

На підставі вищезазначеного акту Виконавчою дирекцією Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято оскаржуване рішення № 006 від 25.01.2013 р. "Про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, використаних неправомірно (не за цільовим призначенням), та застосування штрафних санкцій", яким застосовано до позивача штраф у розмірі 19186,92 грн., а також зобов'язано повернути неправомірно використані кошти Фонду в сумі 38373,83 грн.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності факту використання позивачем коштів Фонду не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у межах асигнувань, що визначаються щорічно при затвердженні бюджету Фонду на наступний фінансовий рік, здійснюється часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, навчальних закладів та організацій, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільного обслуговування, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків, в порядку, визначеному правлінням Фонду.

На виконання приписів даної статті постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 р. № 16 (z0394-09) затверджено Порядок часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (з відповідними змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 16), яким визначено умови часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, навчальних закладів та організацій за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

У відповідності з вимогами Порядку № 16 (z0394-09) санаторій-профілакторій вищого навчального закладу та професійно-технічного навчального закладу державної форми власності функціонує як заклад стаціонарного, амбулаторного (з харчуванням або без харчування) та змішаного типу із стаціонарною і амбулаторною формами обслуговування з безперервним або сезонним графіком роботи.

Як вбачається із матеріалів справи, санаторій-профілакторій Дніпропетровського державного аграрного університету, відповідно до п.1.3, п.3.1 Положення про санаторій-профілакторій Дніпропетровського державного аграрного університету, є лікувально-профілактичним закладом із стаціонарною формою оздоровлення, структурним підрозділом ДДАУ на 50 амбулаторних місць з лікуванням, харчуванням та культобслуговуванням, і підпорядковується його власнику, немає статусу юридичної особи в межах своєї компетенції діє від імені і за дорученням та в інтересах ДДАУ. Даним Положенням у п.1.11 визначено, що Санаторій-профілакторій несе повну відповідальність за зобов'язаннями ДДАУ, а ДДАУ несе повну відповідальність за зобов'язаннями санаторію-профілакторію.

Порядком № 16 (z0394-09) визначено, що часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду здійснюється в межах асигнувань, передбачених бюджетом Фонду. За рахунок коштів Фонду передбачаються витрати (часткове фінансування), зокрема, на оплату праці медичних працівників санаторіїв-профілакторіїв, які частково-фінансуються за рахунок коштів Фонду.

Згідно з вимогами пп.2.1 п.2 та п.2 Порядку № 16 (z0394-09) в санаторії-профілакторії встановлюється посада головного лікаря, яка утримується за рахунок коштів Фонду. У санаторіях-профілакторіях V категорії головний лікар повинен мати вищу медичну освіту за спеціальністю "лікувальна справа" та вести лікування 25 хворих у свій робочий час.

Таким чином, Порядком № 16 (z0394-09) визначено умову для часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду на оплату праці головного лікаря санаторію-профілакторію, і такою умовою є наявність у головного лікаря вищої медичної освіти за спеціальністю "лікувальна справа" та ведення лікування 25 хворих у свій робочий час.

На час здійснення перевірки головним лікарем санаторію-профілакторію ДДАУ був ОСОБА_2, за фахом лікар-стоматолог. Згідно відомостей матеріалів перевірки, які не спростовані позивачем, головний лікар не вів як терапевт лікування 25 хворих. Натомість, перевіркою встановлено, що всіх осіб, які перебували на лікуванні вів лікар-терапевт, оформлений на роботу на 0,5 ставки лікаря.

Таким чином, в даному випадку, позивачем не дотримано умов часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, навчальних закладів та організацій за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а відтак, і підстави для виплати заробітної плати головному лікарю санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду відсутні.

Крім того, як встановили суди у справі № 804/367/14 Наказом Дніпропетровського державного аграрного університету від 28.05.2013 р. № 1224 ОСОБА_2 головного лікаря санаторію-профілакторію звільнено з роботи по п. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

Отже, суди дійшли правильного висновку про неправомірну виплату заробітної плати головному лікарю санаторя-профілакторія за рахунок коштів Фонду.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком судів щодо нецільового використання коштів Фонду на оплату праці головному бухгалтеру в сумі 10366,52 грн., отриманих нею за роботу за сумісництвом на посаді машиніста з прання та ремонту спецодягу, оскільки суди не мотивували рішення в цій частині та дійшли передчасного висновку, що вказані кошти використані не за цільовим призначенням та підлягають поверненню Фонду.

Пунктом 3.1 Порядку № 16 (z0394-09) встановлено, що часткове фінансування санаторію-профілакторію вищого навчального закладу, професійно-технічного навчального закладу державної форми власності, що частково фінансується за рахунок коштів Фонду, здійснюється відповідно до кошторису санаторію-профілакторію вищого навчального закладу, професійно-технічного навчального закладу державної форми власності, що частково фінансується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за формою 15-ФСС з ТВП/1, заповненого згідно з додатком 2 до цього Порядку, який затверджується власником та погоджується виконавчою дирекцією відділення Фонду.

За змістом п.п.3.2., 3.4. Порядку № 16 (z0394-09) кошторис складається санаторієм-профілакторієм у межах асигнувань, передбачених кошторисом програми відділення Фонду щодо відновлення здоров'я застрахованих осіб і членів їх сімей на часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду. Кошти Фонду згідно із затвердженим кошторисом щомісяця перераховуються на рахунок санаторію-профілакторію виконавчою дирекцією відділення Фонду відповідно до договору, укладеного із власником санаторію-профілакторію.

Кошторис, який складається санаторієм-профілакторієм, містить, зокрема перелік посад працівників санаторію-профілакторію, що частково фінансуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд оплати праці працівників санаторію-профілакторію, що утримуються за рахунок коштів Фонду.

Погоджуючись із твердженням відповідача щодо нецільового використання коштів з оплати праці головним бухгалтером в сумі 10366,52 грн., отримані неї за роботу за сумісництвом на посаді машиніста з прання та ремонту спецодягу, суди фактично констатували обставини, що були встановлені відповідачем під час перевірки та не надали їм правової оцінки. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 р. "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" (245-93-п) передбачено, що окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Судами не встановлено чи є головний бухгалтер, який працює за сумісництвом, одночасно керівником структурного підрозділу в санаторії-профілакторії. Інших застережень щодо неможливості виконувати роботу за сумісництвом в одній уставі чинне законодавство не містить. При цьому суди не перевірили кошторис санаторія-профілакторія, погоджений Фондом, зокрема, щодо того, чи є в переліку посад працівників санаторію-профілакторію посада машиніста з прання та ремонту спецодягу.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи судові рішення у даній справі, суди зазначених вимог процесуального закону не виконали.

Положеннями ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційні скарги ОСОБА_2 та Санаторія-профілакторія Дніпропетровського державного аграрного університету задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 р. та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237- 244 Кодексу адміністративного судочинства України.