Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року

у справі № 2а/2370/3211/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьпиво"

до 1. Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

2. Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області

про стягнення бюджетного відшкодування, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманьпиво" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області (далі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області (далі - відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 417288,29 грн. (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09 червня 2011 року).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року позов був задоволений. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Уманьпиво" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 417288,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Уманьпиво" суму сплаченого державного мита в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Уманська ОДПІ Черкаської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ "Уманьпиво" подало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за березень та квітень 2008 року, у рядках 25.1 яких задекларувало суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню, у таких розмірах: 6000022,00 грн. та 365886,00 грн. відповідно. Разом з деклараціями позивачем були подані розрахунки суми бюджетного відшкодування і заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Уманською ОДПІ Черкаської області була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ "Уманьпиво" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за період з 01 лютого 2008 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складений акт № 848/23-2/05380243 від 10 червня 2008 року.

Перевіркою не було встановлено порушень та зазначено, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість правомірно заявлена платником до повернення на розрахунковий рахунок в банку в сумі 600022,00 грн., порушень не встановлено. При цьому, зазначено, що вказана сума за наслідками перевірки буде підтвердженою в разі підтвердження здійснення взаємовідносин позивача з ТОВ "Агрофірма "Легедзене" (арк. справи 10-26).

Також, Уманською ОДПІ Черкаської області була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ "Уманьпиво" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за період з 01 березня 2008 року по 30 квітня 2008 року, за результатами якої складено акт № 1005/23-2/05380243 від 15 липня 2008 року.

Перевіркою з питання достовірності заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період 01 березня 2008 року по 30 квітня 2008 року не було встановлено порушень, проте зазначено, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлена платником до повернення на розрахунковий рахунок в банку в сумі 365886,00 грн. підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника в разі підтвердження сум податкового кредиту по контрагентах, задіяних у ланцюгах постачання позивача (арк. справи 68-83).

Уманська ОДПІ Черкаської області сформувала реєстри висновків про суми належного ТОВ "Уманьпиво" до відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість за березень та квітень 2008 року у розмірі 596206,00 грн. та 961112,00 грн. та направила їх разом з відповідними висновками до ГУ ДК України у Черкаській області (арк. справи 96-101), які частково були відшкодовані позивачу.

Разом з цим, сума 417288,29 грн. залишилась невідшкодованою.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, з урахуванням того, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування на вказані періоди, з урахуванням того, що податковим органом не приймалися рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані податкові періоди.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно положень підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).

Як зазначалося вище, Уманською ОДПІ Черкаської області були проведені позапланові виїзні перевірки ТОВ "Уманьпиво" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень 2008 року, за результатами яких були складені акти № 848/23-2/05380243 від 10 червня 2008 року та № 1005/23-2/05380243 від 15 липня 2008 року, у висновках до яких було вказано, що суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню за березень та квітень 2008 року, сформовані позивачем правомірно, порушень не встановлено.

Також, Уманською ОДПІ Черкаської області були подані відповідні висновки до органу державного казначейства із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, на підставі отриманих висновків Уманської ОДПІ Черкаської області орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Разом з цим, обов'язок, передбачений Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не був виконаний відповідачем-2, чим були порушені права позивача.

При цьому суди правомірно виходили з того, що неподання ДПА України до органів Державного казначейства України реєстру суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету у відповідності до Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03 серпня 2004 року № 451/501/132 (z0971-04) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не є підставою для відмови у отриманні бюджетного відшкодування, оскільки нормами статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не передбачено подання вказаних реєстрів як обов'язкової підстави для відшкодування податку на додану вартість.

З урахуванням вищевикладеного, суди попередніх інстанцій, дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Уманської ОДПІ Черкаської області Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.