Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року

у справі № 2а-11858/11/2670

за позовом Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Дочірнє підприємство "Кондитерської корпорації "Рошен" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000400700 від 11 серпня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2011 року позов був задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києва по роботі з ВПП № 0000400700 від 11 серпня 2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ОДПІ - Центральний офіс з обслуговування ВПП Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ у м. Києва по роботі з ВПП провела позапланову виїзну документальну перевірку ДП "КК "Рошен" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року, та за травень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року, за результатами якої був складений акт № 611/4020/7/25392188 від 02 серпня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за березень 2011 року на 171482,81 грн.; пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року на 171482,81 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ДП "КК "Рошен" (покупець) неправомірно включило до складу податкового кредиту березня 2011 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості продукції (муки вищого ґатунку), придбаної у ПП "Камала" (постачальника) згідно договору поставки № 14 від 26 січня 2011 року, оскільки згідно акту Жовтневої МДПІ у м. Маріуполі від 01 липня 2011 року № 1596/23-2/37303306 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Камала" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Гранд" за період з 01 березня 2009 року по 31 березня 2011 року" було встановлено, що: постачальником ПП "Камала" продукції (муки вищого ґатунку), яка в подальшому була реалізована позивачу, являється ТОВ "Гранд 2009", яке входить до групи підприємств, які складають конвертаційний центр, по даному факту порушено кримінальну справу за статтями 205, 212 Кримінального кодексу України. Директор ПП "Камала" ОСОБА_1 дала пояснення, що до діяльності підприємства ніякого відношення не має, підприємство було зареєстровано нею за грошову винагороду, без мети зайняття підприємницькою діяльністю; як директор ПП "Камала" зазначена особа ніяких договорів та первинних бухгалтерських документів не складала, всі податкові накладні, підписані ОСОБА_1 як директором ПП "Камала", вважає незаконними та фіктивними. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що ПП "Камала" не могло постачати продукцію позивачу за період, який перевірявся, з огляду на що договір поставки, укладений між позивачем та ПП "Камала", є нікчемним, а первинні бухгалтерські документи, виписані ПП "Камала", не дають позивачу права на формування податкового кредиту.

11 серпня 2011 року СДПІ у м. Києва по роботі з ВПП на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000400700, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ДП "КК "Рошен" суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2011 року на 171483,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту березня 2011 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаної у ПП "Камала" продукції, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що реальність господарських операцій підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що факт придбання позивачем продукції (муки вищого ґатунку) у ПП "Камала" підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: видатковими накладними, податковими накладними; транспортування продукції підтверджене товарно-транспортними накладними; оприбуткування продукції підтверджене журналом реєстрації товарно-матеріальних цінностей та прибутковими ордерами; подальша реалізація придбаної позивачем у ПП "Камала" продукції підтверджена накладними на відпуск (т.1 арк. справи 45-153). Факт оплати позивачем вартості придбаної у ПП "Камала" продукції (у тому числі податку на додану вартість) підтверджений реєстром платіжних доручень (т.1 арк. справи 174) і не заперечувався податковим органом.

Вказані докази підтверджують реальність операцій.

Також, у акті Жовтневої МДПІ у м. Маріуполі від 01 липня 2011 року № 1596/23-2/37303306, на який посилається податковий орган як на підставу правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення, було вказано, що: перевірка проведена з відома директора ПП "Камала" - ОСОБА_2; на запит Жовтневої МДПІ у м. Маріуполі ПП "Камала" надало завірені копії первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах з ТОВ "Гранд 2009", а саме: податкові накладні, видаткові накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, картки руху, товарно-транспортні накладні, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, договір на поставку продукції (товарів) від 01 березня 2011 року та інше. Також, ПП "Камала" надало копії первинних документів по взаємовідносинах з ДП "КК "Рошен", а саме: податкові накладні, видаткові накладні, виписки банку, товарно-транспортні накладні, довіреність, банківські виписки, перелік та реквізити яких наведені на 10-13 аркушах вказаного акту (т.1 арк. справи 194-197). Також, у акті перевірки було вказано, що суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ПП "Камала" на користь ДП "КК "Рошен", були відображені ПП "Камала" у додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року у складі податкових зобов'язань.

Крім іншого, відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Частиною 2 статті 1158 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів несхвалення ПП "Камала" правочину, укладеного з ДП "КК "Рошен", податковим органом судам надано не було. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

При цьому, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В свою чергу, матеріали справи містять довідку ГВ ПМ СДПІ у м. Києва по роботі з ВПП від 29 вересня 2011 року № 861/10/26-0/54, якою повідомлено головного бухгалтера ДП "КК "Рошен" про те, що за результатами додаткової дослідчої перевірки по матеріалах акту перевірки № 611/4020/7/25392188 від 02 серпня 2011 року відносно посадових осіб ДП "КК "Рошен" на підставі пункту 2 статті 6 Кримінального процесуального кодексу України відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину, передбаченого статтею 191 Кримінального кодексу України (т.1 арк. справи 166).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту березня 2011 року податок на додану вартість за господарськими операціями з ПП "Камала".

Положеннями пунктів 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ОДПІ - Центрального офісу з ОВПП ДПС залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.