Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Смоковича М.І.,Чумаченко Т.А.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді про зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді (далі - УПФ) на постанову Ленінського районного суду міста Кіровограда від 13 серпня 2012 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року, -

У червні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії УПФ щодо відмови їй у перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача провести їй належний перерахунок пенсії з 01.01.2012 на підставі статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та довідки Апеляційного суду Кіровоградської області № 66 від 17.05.2012.

Постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 13 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії УПФ щодо відмови ОСОБА_4 в перерахунку пенсії. Зобов'язано УПФ провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 з 01.01.2012 на підставі статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та довідки Апеляційного суду Кіровоградської області № 66 від 17.05.2012.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, УПФ звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4, посилаючись на законність судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФ та отримує пенсію по втраті годувальника, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) , у зв'язку із смертю чоловіка, який працював на посаді судді Апеляційного суду Кіровоградської області.

У травні 2012 року, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого судді, ОСОБА_4 звернулася до УПФ із заявою про перерахунок пенсії по втраті годувальника.

Листом № 1216/14-с/30 від 25.05.2012 УПФ відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність законних підстав для проведення такого перерахунку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням посадового окладу судді з 01.01.2012 на підставі статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, що регулює гарантії соціального захисту суддів є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Згідно з частиною першою статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції на час виникнення спору, суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) і не може визначатися іншими нормативно - правовими актами.

Частиною третьою цієї статті визначено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно (з урахуванням ст. 12 ЗУ "Про державний бюджет на 2012 рік" від 22.12.2011 № 4282- VI), з 01.01.2012 у розмірі 8 мінімальних заробітних плат.

Згідно з частиною першою статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Отже, у частині пенсійного забезпечення судді прирівняні до державних службовців, якщо на підставі положень статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді призначено та виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Згідно із статтею 37-1 Закону України "Про державну службу" у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Посилання відповідача на те, що механізм визначення розміру заробітної плати для перерахунку пенсій державним службовцям визначається виключно Кабінетом Міністрів України, а тому право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру грошового забезпечення державного службовця на відповідній посаді може виникнути лише у разі прийняття відповідної постанови Кабінету Міністрів України, не заслуговують на увагу.

Так, суддівська винагорода (її розмір) регулюється Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, а тому, в цьому випадку, постанови Кабінету Міністрів України не можуть обмежувати право позивача на проведення перерахунку пенсії.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_4 у перерахунку пенсії по втраті годувальника на підставі статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус судді" та довідки, виданої Апеляційним судом Кіровоградської області, а відтак про задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді відхилити, а постанову Ленінського районного суду міста Кіровограда від 13 серпня 2012 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.