Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів: Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року за заявою ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді.

Заява обґрунтована тим, що на дату прийняття оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_4 було невідомо про обрання її 15 січня 2011 року членом ревізійної комісії Харківської обласної організації Конфедерації Вільних профспілок (далі - ХОО КВПУ), а відтак звільнення із займаної посади відбулось без попередньої згоди виборного органу, тобто з порушенням ч. 3 ст. 252 КЗпП України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Таким чином, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на момент вирішення справи, по-друге, те, що ці обставини не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 звільнено із займаної посади начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області у зв'язку з порушенням присяги державного службовця (п. 6 ст. 30 Закону України "Про державну службу").

Позивач звернулася з позовом до Державної судової адміністрації України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2012 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

При розгляді справи по суті спору суди дійшли висновку, що при винесенні наказів про звільнення ОСОБА_4 не було порушено вимог чинного законодавства, оскільки останньою було допущено порушення основних обов'язків державного службовця, визначених ст. 10 Закону України "Про державну службу", що в свою чергу є порушенням присяги державного службовця.

Як на нововиявлені обставини ОСОБА_4 посилається на те, що на дату прийняття оскаржуваного наказу про звільнення їй не було відомо про обрання її 15 січня 2011 року членом ревізійної комісії ХОО КВПУ, а відтак звільнення із займаної посади відбулось без попередньої згоди виборного органу, тобто з порушенням вимог ч. 3 ст. 252 КЗпП УкраїниПозивач зазначає, що про вказану обставину їй стало відомо з листа ХОО КВПУ № 298-рк від 25 вересня 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт обрання ОСОБА_4 членом ревізійної комісії ХОО КВПУ, в розумінні ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки ревізійну комісію за своїм статусом не можна вважати виборним органом профспілки. При цьому, позивача звільнено із займаної посади у зв'язку з порушенням присяги державного службовця, тобто не на загальних підставах, передбачених КЗпП України (322-08) , а на підставах, передбачених Законом України "Про державну службу" (3723-12) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" встановлено, що професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Згідно ч. 10 ст. 16 цього Закону профспілка, її організації, об'єднання профспілок здійснюють свої повноваження, набувають цивільних прав і беруть на себе цивільні обов'язки через свої виборні органи, які діють у межах прав, наданих їм за законом та статутом (положенням).

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Свої повноваження первинні профспілкові організації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів профспілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом профспілки.

З положень Статуту Конфедерації Вільних профспілок України вбачається, що основними завданнями КВПУ є представництво і відстоювання інтересів членських організацій КВПУ в стосунках з державними та господарськими органами; надання практичної допомоги в діяльності та розвитку членським організаціям КВПУ; інформаційне та методологічне забезпечення діяльності членських організацій КВПУ; дослідження проблем у сфері профспілкових, трудових та економічних відносин; застосування заходів громадського впливу тощо (п.2.2 Статуту).

Разом з тим, згідно п. 4.9.3 вказаного Статуту контрольно-ревізійна комісія КВПУ контролює правильність використання коштів згідно затвердженого бюджету та кошторису, майна КВПУ. Згідно п.4.9.7 втручання КРК в поточну роботу КВПУ не допускається.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів, що контрольно-ревізійна комісія КВПУ, хоча і обирається з'їздом організації, однак не здійснює повноважень виборного органу профспілкової організації в розумінні ст. 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", а лише виконує контролюючі функції.

При цьому, як було встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи та серед документів, доданих до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відсутні докази щодо наявності первинної профспілкової організації Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області та відповідно членства в ній позивача або щодо його вступу до інших профспілкових організацій. Відсутні також дані щодо обрання позивача в порядку, визначеному п.5.2.3 Статуту Конфедерації Вільних профспілок України, делегатом від первинної профспілкової організації на конференцію обласної організації КВПУ, яка відбувалася в січні 2011року.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суддів попередніх інстанцій, що обставини, на які ОСОБА_4 посилалася як на підставу для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року, не містять ознак істотності обставин, які впливають на результат розгляду спору по суті.

Доводи касаційної скарги не ґрунтуються на законі та спростовуються висновками судів попередніх інстанцій, рішення яких є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.