Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, треті особи Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,

У липні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. Просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги та зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача невідкладно виконати вимоги п. 7 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12 травня 2007 року (707-2007-п) , а саме направити висновок щодо можливості проведення грошової допомоги позивачу. В решті позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року та прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, яка пов'язана із проходженням служби в органах внутрішніх справ України та зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, яка пов'язана із проходженням служби в органах внутрішніх справ України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з серпня 1988 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

17 вересня 2009 року ОСОБА_4 встановлена 2 група інвалідності, а 26 жовтня 2009 року його звільнено з органів внутрішніх справ.

Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 1 липня 2011 року ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 345 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, за ч. 1 ст. 368 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в сумі 800 гривень. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим позивачу визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

4 квітня 2013 року постановою військово-лікарської комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області встановлено причинний зв'язок захворювання колишнього співробітника органів внутрішніх справ ОСОБА_4 з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0153826 від 16 квітня 2013 року позивачу встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У травні 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Однак, управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області листом № 15/595 від 27 травня 2013 року роз'яснило ОСОБА_4, що він не має права на виплату вказаної допомоги у зв'язку із засудженням за вчинення умисного злочину.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що лист відповідача не є рішенням про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю в розумінні ст. 162 КАС України. А оскільки рішення не приймалося, то для захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача прийняти рішення по суті заяви позивача у передбачений Порядком спосіб.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити йому вказану одноразову допомогу.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на законі.

Згідно ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання наведеної норми Закону Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, яким визначив процедуру, умови виплати та розміри одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі установлення інвалідності працівника органів внутрішніх справ.

Згідно п. 5 Порядку для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності; довідку про грошове забезпечення; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що для виплати грошової допомоги обов'язково подається довідка від Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" про проведену або не проведену раніше виплату.

Відповідно до п. 7 Порядку орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає Міністерству внутрішніх справ України та Державній податковій адміністрації України у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

Міністерство внутрішніх справ України та Державна податкова адміністрація України у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що грошова допомога не виплачується, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) або інвалідність настали, зокрема, у зв'язку із засудженням працівника міліції, податкової міліції за вчинення умисного кримінального правопорушення за рішенням суду, що набрало законної сили, чи адміністративного правопорушення або учиненням дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

У разі, якщо звернення особи про виплату одноразової грошової допомоги не розглянуто органом, який має розглядати вказані звернення та відповідного рішення не прийнято, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 18 березня 2014 року (справа № № 21-496а13).

За таких обставин, коли відповідач не приймав рішення щодо можливості проведення одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до п. 7 Порядку, то суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області прийняти таке рішення згідно чинного законодавства

Проте, суд апеляційної інстанції цих обставин не врахував та помилково зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, підмінивши собою орган, на який покладено вирішення цього питання, крім того, з порушенням порядку розгляду питання про таку виплату.

Відповідно до статті 226 КАС суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка ухвалена відповідно до закону, то колегія суддів на підставі ст. 226 КАС України скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі постанову суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.