Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Леонтович К.Г., Калашнікової О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № 808/2511/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя до приватного акціонерного товариства "Запорізьке автотранспортне підприємство - 12329" про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

У квітні 2014 року управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя звернулося в суд з позовом до приватного акціонерного товариства "Запорізьке автотранспортне підприємство - 12329", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах згідно п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", по пенсіонерах, які знаходяться і обліковуються в управлінні Пенсійного фонду України по Заводському, Комунарському, Ленінському, Шевченківському, Хортицькому районах м.Запоріжжя та Тальнівського району Черкаської області, за період з 01.09.2013 р. по 31.12.2013 р. у розмірі 66134,90 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума належних до відшкодування відповідачем фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій, призначених на пільгових умовах згідно з п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 колишнім працівникам відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 склала 66134,90 грн., підприємством не сплачена.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та увалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу приватне акціонерне товариство "Запорізьке автотранспортне підприємство - 12329" просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що колишнім працівникам відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 були призначені та виплачуються пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з п. "з" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ., як водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв. Правомірність призначення пенсій особам, вказаним у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, відповідачем не оскаржується.

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог послалися на ті обставини, що відповідач є особою, на яку покладений обов'язок щодо відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак, в порушення Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України позивачем не надані документи підтвердження факту направлення позивачем та отримання відповідачем розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період, тому у відповідача відсутній обов'язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо не відшкодування відповідачем фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій, призначених на пільгових умовах згідно з п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 колишнім працівникам відповідача.

Відповідно п. "з" ст. 13 вищенаведеного Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Відповідно до п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ (1788-12) .

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, а саме відповідно до норм Закону № 1788-ХІІ (1788-12) , Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) від 27.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР (400/97-ВР) ).

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи.

За правилами абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України № 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-ХІІ.

Відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування становить 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає обгрунованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність у відповідача обов'язку щодо відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Порядок нарахування та сплати названих сум визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Так, п. 6.4 Інструкції встановлює, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV (1058-15) (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

За приписами п. 6.5 Інструкції, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Пунктом 6.8 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Виходячи з наведеного, обов'язок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виникає після отримання від позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідач факт отримання розрахунків заперечує.

Підставою для відмови в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанції зазначили недоведеність позивачем направлення відповідачу розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Разом з тим, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не перевірили доводи позивача щодо направлення відповідних розрахунків відповідачу. Так, в матеріалах справи маються копії вказаних повідомлень відповідачу щодо розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Крім того, справа розглянута без участі позивача, а докази повідомлення позивача про день слухання справи в апеляційній інстанції відсутні, що не давало можливості позивачу надати відповідні докази. Так, до касаційної скарги позивачем надані відповідні поштові повідомлення про направлення відповідачу розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Колегія суддів вважає, що апеляційною інстанцією допущена неповнота дослідження доказів по справі.

З урахуванням вищенаведеного судом апеляційної інстанції не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст. 159, 195 КАС України.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків та правовій оцінці обставин у справі.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.