Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання Вишняку О.М.

з участю представника позивача - Короткін І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРФ КОНСТРУКЦІОН"

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області

про скасування постанови, -

23.09.2013 р. з позовом про скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області (далі Інспекція) про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "АРФ КОНСТРУКЦІОН" (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що Інспекцією зроблено помилковий висновок про те, що Товариство порушило вимоги містобудівного законодавства, а штраф накладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 4.02.2014 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8.04.2014 р. рішення суду першої інстанції скасовано та задоволено позов.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Інспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкових висновків про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування постанови Інспекції.

У своїх запереченнях позивач вважає рішення апеляційного суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що Інспекцією проведено планову перевірку дотримання Товариством вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої складено акт від 21.08.2013 р. із зазначенням порушень, які було, на думку відповідача, виявлено під час перевірки.

На цій підставі Інспекцією винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та прийнято постанову від 10.09.2013 р. про накладення на Товариство штрафу за правопорушення, передбачене пп.8 п.3 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Задовольнивши адміністративний позов щодо скасування постанови Інспекції від 10.09.2013 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що її прийнято не вповноваженою на це особою - начальником інспекції архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент винесення постанови від 10.09.2013 р.) справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Частиною 1 статті 4 вказаного Закону обумовлено, що порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1995 р. N 244 (244-95-п) передбачено, що справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами, а накладати штраф від імені інспекцій мають право керівник Держархбудінспекції та уповноважені ним його заступники, керівники територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступники у межах своїх повноважень.

Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Указом Президент України 8.04.2011 р. № 439/2011 (439/2011) передбачено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади який забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю. При цьому, відповідно до статті 6 Положення Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

Таким чином, територіальним органам Інспекції, зокрема її начальникам, надано право накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

З огляду на це помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що постанова про накладення штрафу від 10.09.2013 р., винесена начальником інспекції архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, є незаконною через те, що її прийнято особою, що не мала не це відповідних повноважень, відтак апеляційним судом помилково скасовано постанову суду першої інстанції.

Оскільки під час розгляду справи відповідачем надано належні докази виконання Товариством будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування постанови Інспекції про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.09.2013 р. є правильними та такими, що відповідають обставинам справи.

Відповідно до статті 227 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 8.04.2014 р. скасувати, залишивши в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 4.02.2014 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.