Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУПФУ у Вінницькій області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати неправомірним рішення відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії, призначеної з 21 січня 2005 року;

- зобов'язати ГУПФУ у Вінницькій області поновити, починаючи з 21 січня 2015 року виплату пенсії, призначеної 21 січня 2005 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він, починаючи з 21 січня 2005 року по даний час перебуває на обліку в ГУПФУ у Вінницькій області як одержувач пенсії за віком, яка була призначена йому у розмірі 5023,58 грн. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) у зв'язку із звільненням з посади начальника відділу ресурсного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - УМВС України у Вінницькій області) на підставі підпункту "а" пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 (114-91-п) року.

Виплата вищезазначеної пенсії була припинена у зв'язку із зарахуванням позивача на військову службу.

В результаті звільнення в запас Збройних Сил України з посади головного спеціаліста з безпеки дорожнього руху Управління Державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань у Вінницькій області позивачу нараховано пенсійні виплати в розмірі 2970,86 гривень.

Позивач вважає, що в результаті зменшення розміру пенсійних виплат, ГУПФУ у Вінницькій області порушено його права, у зв'язку з чим звернувсь до суду з вимогою визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язання поновити, починаючи з 21 січня 2015 року виплату пенсії, призначеної 21 січня 2005 року.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано неправомірним рішення ГУПФУ у Вінницькій області, викладене у листі № 17/Ф-12 від 21 січня 2015 року щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за вислугою років, призначеної 21 січня 2005 року.

Зобов'язано ГУПФУ у Вінницькій області поновити, починаючи з 21 січня 2015 року виплату пенсії позивачу за вислугою років, призначеної 21 січня 2005 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 73,08 грн. судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

У своїй касаційній скарзі ГУПФУ у Вінницькій області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В свою чергу, позивач у своїх запереченнях зауважує на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із наказом УМВС України у Вінницькій області № 9 від 21 січня 2005 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу ресурсного забезпечення УМВС України у Вінницькій області відповідно до підпункту "а" пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 (114-91-п) року.

З метою призначення пенсії позивач звернувсь до ГУПФУ у Вінницькій області з відповідною заявою, за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років у розмірі 90 % грошового утримання, що у відповідності до розрахунку становить 5023,58 гривень.

У зв'язку із прийняттям Державним департаментом України з питань виконання покарань наказу № 115о/с від 05 жовтня 2010 року про призначення позивача на посаду начальника Ширяєвського виправного центру Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області, відповідачем припинено ОСОБА_1 виплату пенсійного забезпечення.

В результаті звільнення позивача в запас Збройних Сил України з посади головного спеціаліста з безпеки дорожнього руху Управління Державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань у Вінницькій області відповідно до наказу № 58/ос від 17 липня 2012 року, ОСОБА_1 звернувсь до відповідача із заявою про призначення пенсії, за результатами розгляду якої ГУПФУ у Вінницькій області нараховано пенсійне забезпечення у розмірі 2970,86 гривень.

Разом з цим, в обґрунтування розміру пенсійних виплат відповідачем надіслано лист № 17/Ф-12 від 21 січня 2015 року, в якому вказано, що пенсія призначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням та обчислюється з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Крім цього, вищевказаним листом ГУПФУ у Вінницькій області повідомлено про відмову у поновленні виплати пенсії позивачу, призначеної 21 січня 2005 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виплату пенсії позивачу не було скасовано, а лише припинено у зв'язку із зарахуванням ОСОБА_1 на військову службу. Тому, нарахування припиненої виплати пенсії в результаті звільнення в запас Збройних Сил України, позивачу необхідно поновити з урахуванням загальної вислуги років на день звільнення.

Зазначена позиція була підтримана і Вінницьким апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно із пунктом 2 статті 2 вищевказаного Закону пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до органів внутрішніх справ, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Статтею 48 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлений порядок звернення за призначенням пенсій.

Так, заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивача за вислугою років у розмірі 90 % грошового утримання, що у відповідності до розрахунку становить 5023,58 гривень призначена довічно.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що законодавець встановив обов'язок відповідних пенсійних органів саме поновити раніше призначену пенсію з урахуванням загальної вислуги років, позбавивши їх права повторно призначати пенсію. При цьому, розмір пенсії повинен кожного разу збільшуватися з урахуванням збільшення років (терміну) служби, тобто загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Оскільки спірні правовідносини щодо призначення пенсії виникли з 21 січня 2005 року, а припинення виплати пенсійного забезпечення позивачу було зумовлено зарахуванням його на військову службу, тому у відповідності до вимог чинного законодавства після звільнення ОСОБА_1 в запас Збройних Сил України з посади головного спеціаліста з безпеки дорожнього руху Управління Державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань у Вінницькій області, пенсія йому не могла бути призначена знову, оскільки вона вже була нарахована.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про поновлення вже призначеної з 21 січня 2005 року виплати пенсії позивачу з урахуванням загальної вислуги років на день його звільнення.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222- 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.