Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третіх осіб - Львівського комунального підприємства "Дністер", ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування розпорядження, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду міста Львова від 19 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради (далі - Сихівська РА), за участю третіх осіб - Львівського комунального підприємства "Дністер" (далі - Львівського КП "Дністер") про визнання протиправним та скасування розпорядження суб'єкта владних повноважень № 63 від 17 лютого 2014 року "Про демонтаж самочинно добудованого консольного балкона до квартири АДРЕСА_1".

В адміністративному позові зазначено, що суб'єктом владних повноважень всупереч вимог чинного законодавства прийнято розпорядження № 63 від 17 лютого 2014 року, яким зобов'язано власника квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 демонтувати самочинно збудований консольний балкон до квартири, влаштування якого виконано без погодженої проектної документації, розрахунку несучої здатності конструкцій та дозволу органу місцевого самоврядування.

На думку позивача, Сихівська РА, приймаючи оскаржуване розпорядження вийшла за межі повноважень, визначених статтею 376 Цивільного кодексу України, оскільки рішення стосовно демонтажу самочинно спорудженого об'єкта може прийматися лише судом за позовом органу державної влади або органу місцевого самоврядування, лише з підстав істотного порушення будівельних норм і правил та прав інших осіб щодо будівництва.

У зв'язку з цим, позивач звернувсь до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування вищезазначеного розпорядження.

02 вересня 2014 року, розглянувши під час судового засідання клопотання, Сихівським районним судом міста Львова залучено в якості третьої особи до участі в адміністративній справі ОСОБА_2.

Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 19 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із проведеною Львівським КП "Дністер" перевіркою дотримання громадянами міста вимог чинного законодавства у сфері благоустрою та Правил благоустрою міста Львова, затверджених Львівською міською радою ухвалою № 376 від 21 квітня 2011 року, складено акт щодо виявлення самовільної реконструкції балкону до квартири АДРЕСА_1, яка здійснювалась без дозвільних документів.

На підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 22 березня 2001 року, вищевказана квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та члену його сім'ї - ОСОБА_3.

07 жовтня 2013 року Львівським КП "Дністер" винесено акт попередження на ім'я ОСОБА_2 у зв'язку із самовільним залиттям бетонної плити під балкон та запропоновано подати документи на міжвідомчу комісію Сихівського району для отримання відповідного дозволу.

Разом з цим, 11 жовтня 2013 року складено протокол № 4 про адміністративне правопорушення та адміністративною комісією Сихівської районної адміністрації прийнято постанову № 228 від 24 жовтня 2013 року про накладенння адміністративного стягнення у вигляді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який сплачено ОСОБА_2.

У зв'язку із зверненням 29 січня 2014 року Львівського КП "Дністер" із заявою до голови Сихівської РА, 11 лютого 2014 року було проведено засідання міжвідомчої комісії при Сихівській РА, внаслідок чого складено висновок стосовно здійснення добудови консольного балкону до квартири АДРЕСА_1 без погодженої проектної документації, розрахунку несучої здатності конструкцій та дозволу органу місцевого самоврядування.

Відповідно до технічної документації загальна площа квартири складає 36,6 кв.м, з якої 21,80 кв. м - житлова площа, в тому числі: 1-а кімната - 13,50 кв. м; 2-а кімната - 8,50 кв. м; кухня - 7,60 кв. м; ванна кімната - 3,0 кв. м, коридор - 3,50 кв. м, вбудована шафа - 0,70 кв. м.

Однак із акту перевірки вбачається, що у результаті самовільної реконструкції квартири, влаштовано балкон з кухні, розміром 1,2х3,0 кв. м.

17 лютого 2014 року Сихівською РА прийнято оскаржуване розпорядження № 63 "Про демонтаж самочинно добудованого консольного балкона до квартири АДРЕСА_1", відповідно до якого зобов'язано власника квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 демонтувати самочинно збудований консольний балкон до квартири, влаштування якого виконано без погодженої проектної документації, розрахунку несучої здатності конструкцій та дозволу органу місцевого самоврядування.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність прийняття оскаржуваного розпорядження у зв'язку із виявленням комісією під час обстеження квартири АДРЕСА_3 порушення, яке насамперед передбачає влаштування позивачем балкону без будь-яких дозвільних документів.

Таку позицію Сихівського районного суду міста Львова підтримав і Львівський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

У відповідності до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З технічних висновків про стан конструкцій та інженерних мереж вказаної квартири ДНДПВІ "НДІ Проектреконструкція", які надав позивач вбачається, що технічно і конструктивно можливе влаштування балкону квартири № 17 для покращення житлових умов і комфортності проживання, що не вплине на загальний архітектурно-конструктивний стан будинку в цілому.

Також звітом ФО-П ОСОБА_4 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкту визначено, що житлове приміщення після реконструкції з добудовою балкону до квартири № 17 відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації.

Водночас, з листа Департаменту містобудування Львівської міської ради на звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо оформлення містобудівних умов і обмежень на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 у місті Львові повідомлено, що для вирішення даного питання по суті необхідне колективне звернення мешканців із юридично-правовими документами на квартири з першого по дев'ятий поверх на влаштування консольних балконів.

Згідно із статтею 100 Житлового кодексу України (в редакції на момент виникнення правовідносин) переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

У разі відмови наймодавця, наймача або членів його сім'ї у згоді на переобладнання чи перепланування жилого приміщення спір може бути вирішено в судовому порядку, якщо на переобладнання чи перепланування є дозвіл виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.

Відповідно до статті 152 Житлового кодексу України (в редакції на момент виникнення правовідносин) переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затвердженні наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) , (далі - Правила) закріплено умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих приміщень.

Згідно із Правилами до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відповідно до технічної документації запис у графі визначення площі щодо обладнання квартири балконом (терасою, лоджією) відсутній.

Однак, ОСОБА_1 здійснив добудову консольного балкону до квартири АДРЕСА_1 без погодженої проектної документації, розрахунку несучої здатності конструкцій та дозволу органу місцевого самоврядування, що суперечить вищенаведеним нормам законодавства.

Підстави для знесення об'єкта самовільного будівництва визначені у частинах 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України.

Так, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливою або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову житлового будинку.

Враховуючи, що добудова консольного балкону до квартири проведена позивачем без отримання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування на виконання будівельних робіт та погодження проектної документації, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень прийнято у відповідності до законодавства.

Разом з цим, посилання позивача на процедурні порушення, допущені при з'ясуванні правомірності добудови консольного балкону до квартири, яка належить на праві сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з урахуванням принципу пропорційності, не можуть бути підставою для визнання протиправним оскаржуваного розпорядження, оскільки оцінці підлягає не лише процедура встановлення факту самочинного будівництва та прийняття рішення щодо демонтажу, а також і правомірність поведінки позивача як суб'єкта містобудування.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222- 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сихівського районного суду міста Львова від 19 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.