2а-195/08/0470 Про визнання протиправними дій митних органів, визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, зобов'язання вчинити певні дії - 02.09.2015 Прийняття

У лютому 2008 року відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач, ВАТ "Нікопольський завод феросплавів") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької митниці (правонаступник - Дніпропетровська митниця) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція (далі - третя особа, Нікопольська ОДПІ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд: - визнати протиправними дії Криворізької митниці щодо відмови позивачу в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації від № 19522 від 28.01.2008 р.; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000169 від 28.01.2008 р., видану Криворізькою митницею; - зобов'язати Криворізьку митницю здійснити митне оформлення вантажу, належного ВАТ "Нікопольський завод феросплавів", на підставі поданої останнім вантажної митної декларації з необхідними документами з відстроченням оплати податку на додану вартість шляхом видачі податкового векселя.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2010 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 28.01.2008 р. № 113020000/2008/000169, видану Криворізькою митницею; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2010 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.01.2008 р. ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" подало до Криворізької митниці вантажну митну декларацію з доданими до неї документами для проведення процедури митного оформлення вантажу.

Криворізькою митницею було відмовлено позивачу в митному оформленні задекларованих товарів, про що складено та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000169 від 28.01.2008 р.

Підставою відмови у митному оформленні товарів відповідачем зазначено порушення вимог абзацу 4 частини другої статті 88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей, передбачених абзацом 2 пункту 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 01.10.1997 р. (1104-97-п)

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивачем при митному оформленні товару були подані необхідні документи, передбачені законодавством, у свою чергу відповідачем не наведені належні причини відмови, оскільки у картці відмови відсутні посилання на вимогу статті 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", тому посилання митного органу на вказану норму закону в судовому засіданні визнані неналежними.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 19 Конституції України державні органи зобов'язані діяти лише на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до статті 86 Митного кодексу України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Згідно зі статтею 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до положень Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 1227 від 12.12.2005 р. (z1562-05) у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі - Картка).

Картка формується в електронному вигляді з використанням програмно-інформаційного комплексу "Відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України" Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України посадовою особою митного органу, яка з огляду на обставини (заборону на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; відсутність документів, потрібних для здійснення митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів тощо) прийняла рішення про відмову.

У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Згідно з абзацом 2 пункту 4 статті 1 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 01.10.1997 р. (1104-97-п) передбачено, що податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає всім наведеним нижче вимогам: - є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 2 Закону, якщо раніше такий платник податку чи пов'язані з ним особи, які є або були платниками податку на додану вартість, не здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 цього Порядку; - зареєстрована як платник податку на додану вартість згідно із статтею 9 Закону та внесена до реєстру платників податку на додану вартість; - має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку на додану вартість; - не має на момент митного оформлення товарів податкових векселів, не погашених у строк.

Пунктом 19 вищенаведеного Порядку передбачені способи погашення податкових векселів, які відповідають положенням статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема: шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом; включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата; включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету; включення суми зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю.

Окрім того, інформація про погашення податкових векселів в розрізі виду погашення кожного векселя надається Державною податковою адміністрацією України в адресу Державної митної служби України щоденно в централізованому порядку згідно з вимогами пункту 2.6 спільного наказу Державної податкової адміністрації України та Митної служби України № 494/383 від 08.07.2004 р. (v0494342-04) "Про затвердження Порядку обміну інформацією про обіг, облік та погашення податкових векселів для забезпечення звірки".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що порушення позивачем, як платником податку на додану вартість, положень пункту 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 01.10.1997 р. (1104-97-п) , - відсутні.

Таким чином, зазначене відповідачем у оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, як причина відмови в митному оформленні товару, порушення позивачем вимог абзацу 4 частини другої статті 88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей, передбачених абзацом 2 пункту 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 01.10.1997 р. (1104-97-п) є необґрунтованим.

При цьому, посилання відповідача на положення статті 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якою встановлено заборону у 2008 році надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), судами правомірно не взято до уваги, оскільки в оскаржуваній картці відмови дане положення, як причина відмови в митному оформленні товару, не зазначене.

Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 28.01.2008 р. № 113020000/2008/000169.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2010 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 р. у справі № 2а-195/08/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.