Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В., суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпроспецавтотранс" про стягнення заборгованості, -

Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпроспецавтотранс" про стягнення заборгованості по відшкодуванню різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі Закон № 1977-ХІІ (1977-12) ), і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за 2013 рік в сумі 137295,16 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року, позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про стягнення заборгованості по відшкодуванню різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) за період січень - серпень 2013 року залишено без розгляду.

Верховний Суд України постановою від 7 квітня 2015 року хвалу Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції, з підстав не застосування до даної категорії справ строку позовної давності.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, приймаючи до уваги висновки зроблені Верховним Судом України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини дев'ятої статті 24 Закону 1977-ХІІ різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Пунктом 5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою КМУ від 24.03.2004 року № 372 (372-2004-п) (далі - Порядок) встановлено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами ПФУ до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону № 1977-ХІІ (1977-12) , про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісячно до 25 числа перераховують органу ПФУ за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Згідно з пунктом 8 Порядку у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи ПФУ стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI визначено, що недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, враховуючи висновок судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України висловленої у даній справі, а також у справі № 21-496 а14 (постанова від 18.11.2014 року) зазначає, що у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки) яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств за Законом № 1977-ХІІ (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 КАС, не застосовуються.

Отже, рішення суду першої та апеляційної інстанцій у даній справі підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпроспецавтотранс" про стягнення заборгованості скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.