826/4421/14 Про скасування рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - 04.08.2015 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Союздрук" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Союздрук" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство Союздрук" звернулось з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання нечинним та скасування рішення від 19 листопада 2013 року № 2665 "Щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів та зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати їх та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що ВАТ "Агентство Союздрук" зареєстровано випуск акцій управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві та Київській області, свідоцтво про реєстрацію випуску акцій від 11 квітня 2001 року № 151/10/1/01, розмір статутного капіталу 2786543,75 грн, номінальна вартість акцій 0,25 грн, кількість 11146175 простих іменних акцій, форма існування - документарна.

Згідно із інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, внесеної відповідно до рішення засновників ВАТ "Агентство Союздрук" про припинення юридичної особи та про державну реєстрацію позивача шляхом перетворення, зокрема зазначено, що 21 липня 2010 року до ЄДР внесено запис № 10721120014000224 про припинення ВАТ "Агентство Союздрук".

Всі акціонери Товариства у період з 29 квітня по 04 травня 2010 року персонально повідомлені про проведення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Агентство Союздрук", на яких прийнято рішення про затвердження передавального акту Товариства, що підтверджується довідкою ВАТ "Агентство Союздрук" від 19 липня 2010 року.

19 листопада 2013 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким у зв'язку з порушенням п. 3 розділу ІІІ Порядку скасування реєстрації випусків акцій, затвердженого рішенням відповідача від 23 квітня 2013 року № 737 (z0822-13) (далі - Порядок № 737):

зобов'язано товариста, у тому числі позивач, у строк до 19 січня 2014 року усунути вказане порушення та протягом одного робочого дня після його усунення повідомити відповідача;

зупинено з 19 листопада 2013 року внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів акціонерних товариств, у тому числі позивача, на строк до усунення порушення;

заборонено Публічному акціонерному товариству "Національний депозитарій України" (далі - ПАТ "Національний депозитарій України") та депозитарним установам, що здійснюють облік прав власності на цінні папери емітентів у депозитарній системі України, здійснювати облікові операції стосовно внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів акціонерних товариств, у тому числі позивача;

зобов'язано ПАТ "Національний депозитарій України" невідкладно довести до відома депозитарних установ, що здійснюють облік прав власності на цінні папери емітентів у депозитарній системі України, оскаржуване рішення;

Асоціації "Українські фондові торговці" (далі - АУФТ), Українській Асоціації Інвестиційного Бізнесу (далі - УАІБ), Професійній асоціації реєстраторів і депозитаріїв (далі - ПАРД) довести до відома членів відповідних асоціацій інформацію про оскаржуване рішення;

ПАТ "Національний депозитарій України" та депозитарним установам, що здійснюють облік прав власності на цінні папери емітентів у депозитарній системі України, у триденний термін з моменту отримання ними копії оскаржуваного рішення повідомити відповідача про його виконання;

департаменту корпоративного управління та корпоративних фінансів забезпечити відправлення в установленому порядку копії оскаржуваного рішення товариствам, у тому числі позивачу, Центральному територіальному департаменту відповідача та відповідним учасникам депозитарної системи України;

департаменту корпоративного управління та корпоративних фінансів повідомити про прийняте рішення АУФТ, УАІБ, ПАРД;

управлінню інформаційних технологій, зовнішніх та внутрішніх комунікацій забезпечити опублікування оскаржуваного рішення в офіційному друкованому виданні відповідача;

контроль за виконанням оскаржуваного рішення покладено на Центральний територіальний департамент відповідача.

Не погоджуючись з вказаними вище рішенням відповідача, позивач заявив цей позов.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до позивача, як правонаступника ВАТ "Агентство Союздрук", перейшли усе майно, права та обов'язки ВАТ "Агентство Союздрук", у тому числі обов'язок щодо скасування реєстрації випуску акцій. При цьому вказав, що оскаржуване рішення прийняте у зв'язку з не виконанням вимог п. 3 розділу ІІІ Порядку скасування реєстрації випусків акцій, затвердженого рішенням відповідача від 23 квітня 2013 року № 737 (z0822-13) .

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.

Правовідносини у сфері державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні врегульовані, зокрема, Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 року (448/96-ВР) , № 448/96-ВР.

Відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) , Законів України "Про цінні папери та фондовий ринок" (3480-15) , "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (448/96-ВР) , "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (710/97-ВР) , "Про господарські товариства" (1576-12) , "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) розроблений Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затверджений рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, від 30 грудня 1998 року № 222 (z0180-99) , який установлює порядок зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій.

В подальшому, рішенням Національної комісія з цінних паперів та фондового ринку від 23 квітня 2013 року, № 737 (z0822-13) : затверджено порядок скасування реєстрації випусків акцій, яке набрало чинності з 27 червня 2013 року; визнано таким, що втратило чинність, рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року № 222 "Про затвердження Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій" (z0180-99) .

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 ЦК України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб.

На думку суду, принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно-правових актів є загальним принципом права.

Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Така позиція знайшла своє відображення в рішенні Конституційного суду України від 05 квітня 2001 року (v003p710-01) № 3-рп, в якому зазначено, що Конституція України (254к/96-ВР) закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначене також узгоджується з рішенням Конституційного суду України від 02 липня 2002 року (v013p710-02) № 13-рп, згідно якого суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності.

Положення ст. 58 Конституції України необхідно розуміти так, що всі суб'єкти правовідносин, у тому числі відповідач та суди мають застосовувати до правовідносин той закон, який існував на момент їх виникнення.

Відповідно до п.п. 3.1. п. 3 розділу Ш Порядку № 222 (z0180-99) скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій у зв'язку з реорганізацією акціонерного товариства здійснюється у такому порядку: протягом семи робочих днів з дня державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - правонаступника товариства або останнього з них правонаступник подає до реєструвального органу такі документи (у разі, якщо в процесі реорганізації створюється декілька товариств, документи на скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій подає один з правонаступників).

Оскільки судами встановлено, що позивач, як правонаступник, зареєстрований у 2010 році, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини із скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій у зв'язку з ліквідацією акціонерного товариства виникли у 2010 році, а відтак до цих правовідносин необхідно застосовувати Порядок № 222 (z0180-99) .

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про застосування до даних правовідносин положень Порядку № 737 (z0822-13) є помилковими, оскільки вони не можуть поширюватись на правовідносини, що існували або виникли до набрання ним чинності.

Окрім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судові рішення першої та апеляційної інстанції прийняті без з'ясування всіх обставин у справі, з порушенням положень ст. 159 КАС України.

Вказану норму слід розуміти так, що судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАС України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Отже, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Обов'язково у судовому рішенні суд має зазначити мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався відповідно до ст.ст. 163 та 206 КАС України.

Також, відповідно до КАС України (2747-15) під час прийняття судового рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Дотримання судами вказаних норм процесуального права є ніщо як гарантія для сторін на право на справедливий суд, принцип якого закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між тим, суди обох інстанцій не перевірили чи прийняте рішення суб'єкта владних повноважень з урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме: існування на день прийняття оскаржуваного рішення підстави для його прийняття з урахуванням того, що позивач вчиняв дії, що направлені на виконання порядку про скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій у зв'язку з припиненням діяльності акціонерного товариства шляхом його реорганізації відповідно до Порядку № 222 (z0180-99) .

Оскільки під час вирішення справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій допущені порушення норм матеріального та процесуального права, скаргу позивача слід задовольнити частково, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суди мають врахувати недоліки, на які вказав суд касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Союздрук" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.