Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Семенець Г.Л.

відповідача - Фокіної В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Технічний проектний центр "Київенергомережпроект"

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014

у справі № 826/14269/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Технічний проектний центр "Київенергомережпроект"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-Технічний проектний центр "Київенергомережпроект" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 № 0011902213 та № 0011912213.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Науково-Технічний проектний центр "Київенергомережпроект" при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ПРЕМІУМ БІЛД" за період з 31.05.2013 по 30.06.2014, складено акт № 1303/22-13/34532048 від 15.08.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього в розмірі 1 330 000 грн. за період - 2013 рік; п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 1 414 500 грн. за листопад 2013 року.

На підставі результатів проведеної перевірки, 01.09.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0011902213 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 662 500 грн., в т.ч.: 1 330 000 грн. основного платежу та 332 500 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0011912213 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 414 500 грн.

Матеріалами справи встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ "ПРЕМІУМ БІЛД" на підставі договору № 15-02/07-13 від 17.07.2013.

Також, між філією в м. Одеса ТОВ "Науково-Технічний проектний центр "Київенергомережпроект" та ТОВ "ПРЕМІУМ БІЛД" укладено договір № 11/13-М від 16.09.2013.

Загальна вартість податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого позивачем за рахунок ТОВ "ПРЕМІУМ БІЛД" за період 31.05.2013 по 30.06.2014 становить 1 414 500 грн., загальна вартість витрат становить 7 000 000 грн.

Як встановлено в судовому порядку, перевірка позивача була проведена на підставі постанови слідчого СУ ГУ МВС України у м. Києві від 04.07.2014, у зв'язку з відкритим кримінальним провадженням № 12014100000000648 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, матеріали якого використані під час проведення перевірки, а саме: протокол допиту свідка від 15.05.2014 - ОСОБА_4, який з моменту реєстрації значився директором та засновником ТОВ "ПРЕМІУМ БІЛД", в якому зазначено, що ОСОБА_4 зареєстрував ТОВ "ПРЕМІУМ БІЛД" на своє ім'я за грошову винагороду; документи фінансово-господарської діяльності та податкової звітності не підписував та до податкового органу не подавав; ні до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "ПРЕМІУМ БІЛД" або якогось іншого підприємства ніякого відношення не мав, статутний фонд ТОВ "ПРЕМІУМ БІЛД" не формував, займатись підприємницькою діяльністю не планував; ніяких фінансових чи нотаріальних дій від імені ТОВ "ПРЕМІУМ БІЛД" або кадрових призначень по вказаному підприємству не виконував, не планував цього зробити та не доручав третім особам робити це від свого імені.

Виходячи з викладеного, податковим органом зроблено висновок, що позивачем завищено витрати та податковий кредит, як такі, що не підтверджені відповідними первинними документами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем внаслідок пред'явлення відрахувань при обчисленні податку на додану вартість та включення до складу витрат суми витрат при розрахунку податку на прибуток шляхом відображення в податковому обліку господарських операцій ТОВ "ПРЕМІУМ БІЛД" отримано необґрунтовану вигоду.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ "ПРЕМІУМ БІЛД", а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг), що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суди залишили поза увагою, що встановлені під час досудового розслідування обставини не є підставою для звільнення від доказування, перелік яких міститься у ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з ч. 4 ст. 72 цього Кодексу підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та який є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими, оскільки вони не підтверджені достатніми, належними доказами, ґрунтуються виключно на матеріалах кримінального провадження, які як доказ не мають для суду наперед встановленої сили і повинні оцінюватися судом за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного суду України разом з іншими доказами в їх сукупності.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Технічний проектний центр "Київенергомережпроект" задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.