Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Іваненко Я.Л.,

Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року в справі за позовом управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області до Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області про скасування постанови про накладення штрафу,

У грудні 2010 року управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області звернулося в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що постановою державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області від 10 листопада 2011 року на нього накладено штраф у розмірі 340 грн. за невиконанням рішення суду.

Просило визнати протиправними дії державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області щодо накладення штрафу та скасувати постанову від 10 листопада 2010 року. Зазначало, що до компетенції управління не входять повноваження щодо призначення та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, відсутні відповідні банківські рахунки, з яких здійснюються зазначені виплати, тому рішення не виконано з поважних причин.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, позивач просив суд скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 листопада 2010 року державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-707/10, виданого 22 жовтня 2010 року Крюківським районним судом міста Кременчука про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4, як учаснику бойових дій, щорічну разову допомогу за 2009 рік, відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням проведених виплат, та надано строк для добровільного виконання рішення суду.

У зв'язку із невиконанням судового рішення добровільно, 10 листопада 2010 року державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області винесено постанову про накладення на управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області штрафу в розмірі 340 грн.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що у встановлений державним виконавцем строк позивач не вчинив дій по виконанню судового рішення без поважних причин, тому постанова про накладення штрафу винесена на правомірних підставах.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Виконання рішень за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною першою статті 89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що резолютивна частина судового рішення, яке підлягало виконанню, складалася з двох частин: про зобов'язання здійснити нарахування щорічної разової допомоги за 2009 рік, а також про виплату зазначених коштів.

Виконання судового рішення у частині нарахування щорічної разової допомоги за 2009 рік, відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком не потребувало фінансування, тому позивач (боржник) повинен був його виконати у встановлений державним виконавцем строк, оскільки поважних причин, які б перешкоджали виконанню судового рішення у цій частині не було.

Відповідно до пункту 3 Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року № 790 (790-2007-п) , основними завданнями управління, крім іншого, є призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; забезпечення виплати передбачених законодавством компенсацій та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; виконання функцій головного розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету

Таким чином, посилання управління на те, що воно не призначає та не виплачує соціальних виплат (щорічної разової грошової допомоги до 5 травня) суперечить наведеним нормам законодавства.

З огляду на викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність дій відповідача при винесенні постанови про накладення штрафу.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування та ухвалення нового не вбачається.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.