Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Іваненко Я.Л.,

Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року в справі за її позовом до управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди,

У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що проходила службу в органах кримінально-виконавчої служби, з якої наказом начальника управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області від 09 березня 2010 року № 24 о/с була звільнена на підставі підпункту "а" пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) (у відставку за віком).

Зазначала, що звільнення у відставку є передчасним, оскільки Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) передбачена можливість продовження строку служби після досягнення особою граничного віку, перед звільненням не направлялась на військово-лікарську комісію, що є необхідною умовою при звільненні за віком, а в день засідання кадрової комісії перебувала на лікуванні. Крім того, при звільненні з нею не проведено розрахунок у повному обсязі.

Просила поновити на посаді, зобов'язати відповідача продовжити строк служби в органах державної кримінально-виконавчої служби на 5 років, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.

Також просила поновити строк звернення до суду, зазначивши, що за захистом своїх прав спочатку звернулася до міського суду в порядку цивільного судочинства, а у подальшому до окружного суду, проте позовну заяву було залишено без розгляду у зв'язку з неподанням заяви про поновлення процесуального строку. Вважала, що строк звернення до адміністративного суд, з огляду на викладені обставини, пропущено з поважних причин.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року поновлено строк звернення до суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року позов задоволено частково: стягнуто з управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1 144 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково: стягнуто з управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1 144 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходила службу у спеціальному званні капітан внутрішньої служби на посаді інспектора Артемівського міськрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції.

09 березня 2010 року відбулося засідання кадрової комісії управління Департаменту у Донецькій області, на якому, на виконання вимоги пункту 3 протоколу засідання кадрової комісії управління Департаменту в Донецькій області з розгляду питання про продовження строку служби в органах кримінально-виконавчої служби співробітниками установ області, які досягли граничного віку перебування на службі від 15 лютого 2010 року, прийнято рішення про звільнення позивача.

Наказом начальника управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області від 09 березня 2010 року № 24 о/с ОСОБА_4 звільнено з 10 березня 2010 року у відставку Збройних Сил України на підставі підпункту "а" пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) (за віком).

Вирішуючи спір окружний суд виходив з того, що на час звільнення позивач досягла встановленого 45-річного граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, який дає право на звільнення в запас з постановкою на військовий облік або у відставку, отже відповідач правомірно звільнив її за віком. Остаточний розрахунок з позивачем проведений через п'ятнадцять днів після звільнення, тому вона має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з його висновками, проте зазначив, що несвоєчасна виплата належних при звільненні сум спричинила позивачу моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Порядок проходження служби в державній кримінально-виконавчій службі регулюється Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (2713-15) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) .

Пунктом 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) , у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, встановлений вік перебування на службі в органах внутрішніх справ для осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань.

Відповідно до пункту 8 Положення (114-91-п) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку перебування на службі, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

При необхідності особи середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно можуть бути залишені на службі в органах внутрішніх справ на строк до п'яти років начальниками, яким надано право призначати їх на посаду.

Відповідно до підпункту "а" пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

Отже умовами для звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ у відставку на підставі підпункту "а" пункту 65 Положення є досягнення віку перебування на службі залежно від присвоєного їм спеціального звання, а також наявність граничного віку перебування в запасі у відповідному військовому званні.

Згідно з пунктом 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби перебувають на службі в органах внутрішніх справ до 45 років.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час звільнення ОСОБА_4 виповнилося 45 років, вона мала звання капітан внутрішньої служби, яке відноситься до середнього начальницького складу, тобто досягла віку, встановленого пунктом 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх (114-91-п) .

За таких обставин, звільнивши позивача зі служби у 45-річному віці у відставку за віком, суб'єкт владних повноважень діяв в межах наданої компетенції та відповідно до вимог законодавства.

Суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що перебування на утриманні позивача дитини не може бути підставою для невиконання вимог законодавства щодо проходження служби та поновленні на службі.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачем порушено порядок звільнення, а саме її не було повідомлено про засідання кадрової комісії управління Департаменту у Донецькій області 15 лютого 2010 року, а перед звільненням не направлено на медичний огляд не є підставою для поновлення позивача на службі.

Питання щодо можливості залишення на службі після досягнення особою граничного віку, передбаченого пунктом 7 Положення, на який посилалася позивач обґрунтовуючи свої вимоги, вирішується безпосередньо керівником за умови необхідності такого продовження строку служби і не відноситься до повноважень суду.

За таких обставин, передбачені законодавством підстави для поновлення на службі - відсутні.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.