Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4

до відповідача Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської радиз участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6

про визнання рішення протиправним та його скасування, -

15.08.2013 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради та, з урахуванням уточнення позовних вимог, просили визнати рішення колегії Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради № 219/1 від 28.09.2011 р. в частині закріплення за ОСОБА_7 права користування житловим приміщенням протиправним і скасувати його. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що прийнявши таке рішення, відповідач вийшов за межі своїх повноважень.

Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 2.12.2013 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2014 р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_3 звернулася із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати. При цьому скаржник зазначила, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

У своїх запереченнях третя особа вважає рішення судів законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що у 2-кімнатній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3, ОСОБА_4 з неповнолітнім сином ОСОБА_8, а з 11.10.2005 р. - ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та її неповнолітній син ОСОБА_7

Рішенням колегії райадміністрації № 165/1 від 27.07.201 р. ОСОБА_7, 14.07.2005 р.н. наданий статус дитини-сироти, а рішенням від 28.09.2011 р. № 219/1 ОСОБА_6 призначена опікуном над онуком ОСОБА_7, за яким закріплено право користування вищезазначеним житловим приміщенням.

Здійснивши аналіз положень Сімейного кодексу України (2947-14) , Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (2342-15) , Житлового кодексу Української РСР (5464-10) , Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) , суди дійшли правильних висновків про протиправність позбавлення житлового приміщення дитини-інваліда, а отже рішення прийняте відповідачем на підставі та у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни судових рішень.

Відповідно до статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 2.12.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235- 244 КАС України.