Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Бухтіярової І.О. Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову та ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2014 Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 у справі № 2а/1770/3618/2012 за позовом Приватного підприємства "Холод Плюс" до 1. Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області 2. Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,-

Приватне підприємство "Холод Плюс" звернулось до суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо неподання висновку та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Рівненській області на користь Приватного підприємства "Холод Плюс" 536 747,00 грн. бюджетної заборгованості та пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості, у сумі 89 997,03 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- 20.12.2010 позивачем подано до Костопільської МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року, якою заявлено до відшкодування на розрахунковий рахунок суму податку на додану вартість у розмірі 688 089 грн.;

- на підставі акту перевірки від 17.02.2011 № 97/23/33627554 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102341 від 03.03.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на 628 089 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 314 044,5 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПА в Рівненській області № 9435/25-16/179 від 11.05.2011 податкове повідомлення-рішення № 0000102341 від 03.03.2011 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 314 044,5 грн. скасовано;

- з урахуванням результатів адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000412341 від 11.05.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2010 року на 628 089 грн.;

- постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2012 у справі № 2а/1770/3409/2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012, позовні вимоги ПП "Холод Плюс" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції задоволено частково та, зокрема, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000412341 від 11.05.2011 в частині зменшення ПП "Холод Плюс" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року в розмірі 536 747,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених платником податку позовних вимог та наявності законних підстав для їх задоволення.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п.200.15 ст. 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 у справі № 2а/1770/3409/2011 отримана Костопільською МДПІ 19.06.2012, що підтверджується вхідним реєстраційним номером податкового органу. Однак, податковим органом, в порушення вимог п.200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, не подано органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, протягом п'яти робочих днів, що настали з 20.06.2012 (за днем отримання відповідного рішення) та закінчилися 26.06.2012.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, які підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок судів щодо наявності законних підстав для задоволення позову як в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності податкового органу, так і в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, оскільки позивачем виконано всі необхідні дії для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010, в той час як податковий орган не вчинив визначених податковим законом дій, спрямованих на перерахування позивачу сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.200.13 ст. 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до п.200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що станом на 05.07.2012 сума 536 747 грн. набула статусу заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на яку нараховується пеня, оскільки протиправна бездіяльність податкового органу зумовила неперерахування органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача з 27.06.2012 (наступний день за граничним днем неподання податковим органом висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету) по 04.07.2012.

Крім того, суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо того, що зарахування податковим органом частини суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивача за листопад 2010 року в рахунок погашення його податкового боргу з цього податку в наступні податкові періоди, не ґрунтується на приписах податкового закону та не підтверджується належними і допустимими доказами у справі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій про наявність законних підстав для задоволення позову та стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та суми пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм належну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .