Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді – Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.,

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року у справі № 6/3541 за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про стягнення коштів, -

У лютому 2014 року відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" звернулося до суду із заявою про визнання виконавчого листа 6/3541 від 24.04.2013 таким, що не підлягає виконанню по справі № 6/3541.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокурором пред’явлений виконавчий лист до виконання з пропуском встановленого Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) річного терміну.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20 жовтня 2014 року відмовлено у задоволенні заяви.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року, скасоване рішення суду першої інстанції, заява задоволена.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою господарського суду Житомирської області від 15.04.2010 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 року, стягнуто з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" на користь Державного бюджету України - 1759849,00 грн. надмірно отриманої виручки та 3519698,00 грн. штрафних санкцій за період 2005-2006 роки.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2013 року постанову господарського суду Житомирської області від 15.04.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 року залишено без змін.

Постанова господарського суду Житомирської області від 15.04.2010 року за наслідком апеляційного розгляду набрала законної сили 22.09.2010 року.

Виконавчий лист по адміністративній справі 6/3541 виданий 24.04.2013 року. У вказаному виконавчому листі зазначено, що строк пред’явлення його до виконання становить один рік у відповідності до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІУ (в редакції від 19.01.2013 року).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строк пред’явлення до виконання виконавчого документа, перебіг якого розпочався до 9 березня 2011 року, але виданого після цієї дати становить три роки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки строк пред’явлення виконавчого документу до виконання(один рік) пропущений, а стягувачем не було порушене питання про його поновлення, виконавчий документ є таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.4 ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (606-14) (далі – Закон № 606-XIV (606-14) ).

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції у відповідності до п.1 ч.1 ст. 21 Закону № 606-XIV) в редакції, що діяла на час набрання судовим рішенням законної сили, 09.09.2010 року, виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання у такі строки: виконавчі листи та інші судові документи – протягом трьох років.

Разом із тим, Законом України № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" (2677-17) (далі – Закон № 2677-VI (2677-17) ), який набрав чинності 9 березня 2011 року, Закон № 606-XIV (606-14) викладений у новій редакції. Внесені зміни до ст. 22 Закон № 606-XIV, зменшений строк пред’явлення виконавчих документів до виконання, зокрема виконавчих листів, виданих адміністративними судами, з трьох до одного року.

Відповідно п.1 ч.2 ст. 22 Закону № 606-XIV(у новій редакції) початок перебігу строку пред’явлення виконавчих листів, виданих адміністративними судами, залишився незмінним - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2677-VI (2677-17) встановлено, що виконавчі документі, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що відповідно до зазначеного пункту Прикінцевих положень Закону № 2677-VI (2677-17) виконавчі документи, видані адміністративними судами до 9 березня 2011 року, підлягають пред’явленню до виконання протягом трьох років, починаючи з наступного дня після їх видачі. При цьому, зважаючи що виконавчий лист № 6/3541 від 24.04.2013 року виданий після 9 березня 2011 року строк пред’явлення його до виконання становить один рік.

Отже, з урахуванням п.1 ч.2 ст. 22 Закону № 606-XIV строк пред’явлення виконавчого документу (виконавчого листа № 6/3541 від 24.04.2013 року) до виконання закінчився у 2011 році.

Згідно ч.2 ст. 24 Закону № 606-XIV стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Апеляційним судом було встановлено, що стягувач не ставив питання про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання, не звертався про виправлення помилок.

З наведеного вбачається, що прокурором пред’явлений виконавчий лист до виконання з пропуском встановлено Законом № 606-XIV (606-14) річного терміну.

Відповідно ч.2 ст. 259 КАС України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом(ч.2 ст. 259 КАС України).

Зважаючи на наведене колегія погоджується із висновком апеляційного суду, що наявні підстави для визнання виконавчого листа № 6/3541 від 24.04.2013 року таким, що не підлягає виконанню повністю.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області відхилити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року у справі № 6/3541 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 – 239-1 КАС України.