Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 06 березня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу, -

ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі про визнання незаконним та скасування наказу від 20 березня 2012 року № 14-од, яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, а саме: будівництво балконів в квартирі АДРЕСА_1.

Постановою адміністративного суду міста Севастополь від 06 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі 05.12.2011 року за № СТ 08211092485 зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт з "Будівництва балконів в квартирі АДРЕСА_1, код об'єкта за ДК 018-2000-1122.1, категорія складності ІІ". Замовниками є ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

14 березня 2012 року прокуратурою Ленінського району м. Севастополя проведено перевірку законності проведення будівництва переходу між будинками по АДРЕСА_1.

В ході проведення перевірки встановлено, що роботи, які проводяться за вказаною адресою не відповідають роботам, заявленим в декларації. Згідно інформації, наданої відділом державної служби охорони культурної спадщини управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації, будинок АДРЕСА_1 включено до Державного реєстру нерухомих пам'ятників України як пам'ятник архітектури та містобудування місцевого значення та надано державний обліковий № 3.2.72-2.12.1, а будинок №6 по вулиці Одеській включено до Державного реєстру нерухомих пам'ятників України як пам'ятник архітектури та містобудування місцевого значення та надано державний обліковий № 3.2.61-2.12.1.

При цьому, будівництво переходу між житловими будинками, розташованими за вказаними вище адресами, в порядку, передбаченому Законом України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) не погоджувалося. На підставі зазначеного, прокуратура дійшла до висновку, що дії замовників та виконавців робіт з будівництва переходу між будинками, що здійснюється на підставі декларації, зареєстрованої в Інспекції ДАБК 05.12.2011 за № СТ 08211092485, не відповідають замовленим роботам, порушують ст.ст. 22, 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та допускають знищення культурної пам'ятки міста Севастополя.

Протест прокурора Ленінського району м. Севастополя про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - будівництво балконів до квартири АДРЕСА_1, зареєстрованої в Інспекції 05.12.2011 за № СТ 08211092485, задоволений відповідачем, про що прийнятий наказ № 14-од від 20.03.2012 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що прийнятий відповідачем наказ є правомірним та прийнятим в межах повноважень відповідача, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; щодо об'єктів будівництва, які належать до IV і V категорій складності, замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі йому відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт.

Категорії складності об'єктів будівництва встановлені ст. 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Порядок віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 № 557 (557-2011-п) , п.5 якої встановлює, що до IV категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини місцевого значення. Згідно ст. 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо. Забороняється змінювати призначення пам'ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" ремонт пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Пункт 30 Порядку встановлює, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно листу Відділу державної служби охорони культурної спадщини управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації від 29.12.2012 № 7/336 будинки АДРЕСА_1, відповідно до п.3 розділу Х "Прикінцевих положень" Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) визнаються пам'ятками архітектури та містобудування місцевого значення у відповідності з даним Законом.

Отже, вказані будинки є пам'ятниками архітектури та містобудування місцевого значення та підлягають охороні.

Позивач звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі з заявою про реєстрацію саме декларації про початок виконання будівельних робіт об'єкта будівництва ІІ категорії складності. Однак позивачем не надано зареєстрованого дозволу на виконання будівельних робіт, заяви, встановленої форми з додатком визначених документів, для отримання дозволу на виконання будівельних робіт для будівництва переходу між житловими будинками, розташованими по за вищевказаними адресами, тобто об'єкту IV категорії складності.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Частиною 7 статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" визначено, що підставами для анулювання документа дозвільного характеру є: звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація); припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; встановлення факту надання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у випадках, встановлених частиною 7 статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", відповідач правомірно скасував реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт.

За таких обставин, судова колегія вказує, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 06 березня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.