Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем в порушення норм Митного кодексу України (4495-17) було необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом № 1 (ціною договору), а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року, задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 05.09.2013 року № 100270000/2013/300284/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міжрегіональної митниці від 04.09.2013 року № 100270000/2013/01676.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/01676.

05.09.2013 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/300284/2, яким митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. 60 Митного кодексу України.

Рішення про визначення митної вартості імпортованих товарів ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено за митними деклараціями від 11.06.2013 року № 100270000/2013/166053, від 01.08.2013 року № 100270000/2013/172426.

Підставою для прийняття вказаного рішення про коригування митної вартості стали висновки митного органу про те, що надані декларантом документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності). В результаті контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Як встановлено, митним органом у спірному рішенні не вказано, які саме з наданих позивачем документів містять неповні відомості та/або розбіжності, також не зазначено які саме документи, на думку суб'єкта владних повноважень, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості.

При цьому, зазначаючи в гр. 33 рішення про наявність обґрунтованих сумнівів у правильності обраного декларантом методу визначення митної вартості, відповідач посилається на інформаційні ресурси, які знаходяться у віданні митного органу та відомості, а також дані, оброблені під час декларування товарів іншими, аніж позивач особами, у звязку з чим митну вартість товарів визначено із застосуванням митної вартості подібних (аналогічних) товарів на підставі МД від 11.06.2013 року № 100270000/2013/166053, від 01.08.2013 року № 100270000/2013/172426.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ "Т.Б.М. -Україна" (покупець) та фірмою "Roto Frank Okucia Budowlane Sp.z o.o." (Польша) (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 01/2013 від 01.01.2013 року, згідно з яким продавець продавав, а покупець купив поворотно-відкидну фурнітуру для пластикових вікон та дверей, шаблони, зразки та рекламний матеріал на безоплатні основі.

Відповідно до пп. 4.1 Контракту ціна за одиницю товару вказана у специфікаціях до даного контракту в євро.

Підпунктом 5.1 Контракту передбачено, що оплати за контрактом здійснюються шляхом 100% передплати від вартості партії товару.

Згідно з пунктом 3.2 Контракту Сторони при визначенні умов поставки використовують прийняті умови ІНКОТЕРМС-2000 Міжнародної торгової палати, а поставка здійснюється на умовах FCA-Варшава.

До митного поста "Столичний" Київської регіональної Митниці представником декларанта ОСОБА_3 подано електронну митну декларацію від 04.09.2013 року № 100270000.2013.176349 та документи, з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару "поворотно-відкидна фурнітура для пластикових вікон в асортименті".

Згідно з гр. 44 митної декларації від 04.09.2013 року № 100270000.2013.176349 до митного оформлення було подано наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2013 року № 01/2013;

- додаток № 11 до контракту від 30.08.2013 року;

- платіжне доручення про сплату партії товару від 02.09.2013 року;

- бухгалтерська документація (видаткові та податкові накладні, на підтвердження вартості товару, який реалізується на території України);

- довідка про транспортні витрати № 57 від 02.09.2013 року;

- документ на підтвердження страхування товару 817/1142;

- Прайс-лист виробника;

- Накладна CMR № 0603280;

- Рахунок-фактура (інвойс) № 2430147040;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами;

- інформація про позитивні результати СЕС контролю товару;

- пакувальний лист

- інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю органів Державної екологічної інспекції України "Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено";

- сертифікат походження товару;

- рішення Укрметрстандарту від 03.09.2013 року;

- копія митної декларації країни відправлення;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 100270000.2013.176349.

Також судами було встановлено, що партія товару надійшла безпосередньо від виробника фірми "Roto Frank Okucia Budowlane Sp.z o.o."" (Польща).

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та складала: деталі кріплення (фурнітура з поворотно-відкидною ступкою) - 4,066 євро/кг; вироби з недорогоцінних металів торгівельної марки Рото, що використовуються для вікон та дверей - 4,267 євро/кг; деталі кріплення (фурнітура з поворотно-відкидною ступкою) - 4,283 євро/ кг.

З урахуванням положень ст. 53 Митного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем до митного оформлення імпортованих товарів було надано повний пакет необхідних документів, згідно з переліком частини 2 вказаної статті Митного кодексу України (4495-17) .

Підставою для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що документи які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять неповні відомості у наданих документах (містяться розбіжності).

На підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів; митну декларацію країни відправлення.

Проте, митним органом помилково не взято до уваги той факт, що митна декларація країни відправлення вже була надана позивачем під час подачі митної декларації від 04.09.2013 року № 100270000.2013.176349.

Слід зазначити, що доводи відповідача про наявність розбіжностей в довідці про транспортні витрати від 02.09.2013 року № 57; суб'єктивну спрямованість прайс-листа, відсутність в платіжному дорученні від 02.09.2013 року № 100 реквізитів проформи-інвойсу, відсутні в гр. 33 оскаржуваного рішення.

Разом з цим, слід зазначити, що копія довідки про транспортні витрати надана позивачем до матеріалів справи є ідентичною копії довідці, що була надана відповідачу. В жодній з копій довідок не вказано "м. Прушков Польща", про що зазначав відповідач. За даною транспортною операцією товар доставлявся від двох постачальників, а саме: м. Лібеж (Польща) від виробника "Fuhr" CMR накладна № 0603279, інвойс 313087, сума транспортних витрат 2154,00 грн. З м. Warszawa (Варшава) Польща від виробника Roto, CMR накладна № 0603280, інвойс 2430147040, сума транспортних витрат становить 7846,00 грн.

У даному випадку, саме по собі посилання виробника у прайс-листі, що він адресований ТОВ "Т.Б.М.-Україна", за відсутності інших доказів заниження вартості, не спростовує договірну вартість, а тому не може бути достатньою підставою для неврахування вказаних у такому прайс-листі цін.

Копія платіжного доручення надана позивачем в матеріали справи повністю збігається з копією наданою відповідачем та містить посилання на номер контракту № 01/2013 від 01.01.2013 року та додаток № 11 (англійською мовою agreement, скорочено agr.), також сума оплати повністю відповідає сумі вартості товару, яка зазначена у додатку № 11 та становить 79227,76 євро.

На момент декларування та митного оформлення товар був оплачений позивачем у повному обсязі. Отже, надане платіжне доручення є належним доказом декларування товару саме за ціною договору, а доводи відповідача про неможливість ідентифікувати оплату товару в зв'язку з тим, що не зазначена проформа інвойс не є обставиною, що перешкоджає встановленню дійсної вартості товару. Наявність існування проформи інвойсу не передбачена контрактом і наявними в матеріалах справи документами.

Доводи відповідача не спростовують правильність визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору, не ставлять під сумнів достовірність і точність відомостей про вартість товару, які містяться в передбачених законом і доданих до декларації для митного оформлення товару основних документах.

Отже, відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано другорядний метод, визначення митної вартості, а тому рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 05.09.2013 року № 100270000/2013/300284/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/01676 від 04.09.2013 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.