Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Смоковича М.І.,

суддів: Васильченко Н.В., Сороки М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Харкова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в місті Харкові про визнання дій незаконними та стягнення суми, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Харкова та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в місті Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015року,

У листопаді 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Харкова (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в місті Харкові (далі відповідач) про визнання дій незаконними та стягнення суми.

Позивач просив визнати дії відповідача щодо внесення змін до обліку осіб, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з червня по жовтень 2014 року на загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню в розмірі 2429,66 грн. незаконними.

Стягнути з відповідача витрати з приводу виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з червня по жовтень 2014 року в сумі 2429,66 гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в місті Харкові, витрати з приводу виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з червня по жовтень 2014 року в сумі 1679 (тисяча шістсот сімдесят дев'ять) гривень 66 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Харкова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В свою чергу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в місті Харкові також подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в місті Харкові у своїх запереченнях на касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Харкова просить залишити її без задоволення та відмовити у задоволенні позовних вимог Управління в повному обсязі.

Касаційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV, відповідно до якої останній зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Як вбачається із позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача витрати на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримали каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД та переїхали на постійне місце проживання в Україну.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції позовні вимоги в цій частині задовольнив.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи).

Статтею 1 Основ встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (16/98-ВР) (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до статті 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються, зокрема, такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

За страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до пункту 4 цієї статті надається, зокрема, такий вид соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Частиною 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09.09.1994 між частиною держав колишнього СРСР, передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті здійснюється роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту вказаної норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у справі та пов'язані з відшкодуванням витрат Пенсійного фонду України, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік колишнього СРСР.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення, яка 13.03.1992 підписана Україною і набрала для неї чинності, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україні, а саме ОСОБА_1 у сумі 755,95 гривень та ОСОБА_2 у сумі 462,65 гривень за період вересень 2013 року січень 2014 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 21 листопада 2011 року у справі № 21-361а11, від 20 березня 2007 року у справі № 21-1087во06.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач ставив вимоги, щодо неврахування відповідачем суми витрат на виплату пенсій у звязку з втратою годувальника ОСОБА_3

Суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 призначена пенсія по інвалідності внаслідок втрати годувальника.

Згідно копії акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 19 грудня 1971 року чоловік ОСОБА_3 ОСОБА_4 отримав травму на виробництві, ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер за наслідками отриманих ушкоджень.

ОСОБА_3 на момент смерті свого чоловіка була працездатного віку та не була визнана інвалідом. Згідно довідки ВТЕК їй було встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням з 03 липня 1972 року. Отже, ОСОБА_3 на момент втрати годувальника не перебувала на його утриманні. Доказів встановлення в судовому порядку факту перебування ОСОБА_3 на утриманні чоловіка не надано.

А тому суди прийшли до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 на момент смерті чоловіка була працездатного віку, тобто не перебувала на утриманні чоловіка на момент його смерті, отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що Харківський окружний адміністративний суд, прийшовши до висновку, щодо задоволення позовних вимог в частині відшкодування витрат на виплату пенсій, особам, які тимчасово переїхали із зони АТО, а саме ОСОБА_5 в сумі 150 гривень, ОСОБА_6 в сумі 11 гривень 06 копійок та ОСОБА_7 в сумі 150 гривень взагалі не перевіривши законність і обґрунтованість вищевказаних вимог, зазначені обставини судом першої інстанції не досліджувались та не перевірялись, у постанові суду відсутні будь-які обґрунтування щодо заявлених позовних вимог.

Харківський апеляційний адміністративний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, на зазначені порушення процесуального законодавства уваги не звернув та залишив його без змін, хоча відповідач на зазначені обставини посилався у своїй апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За нормами статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення процесуального права щодо законності та обґрунтованості судового рішення унеможливили встановлення фактичних обставин, а саме чи особи, яким призначені та виплачені позивачем пенсії і які тимчасово переїхали із зони АТО відповідають визначенню осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат відповідно до Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) та чи підлягають ці витрати відшкодуванню, що має значення для правильного вирішення справи, їх рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Харкова та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в місті Харкові задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року в цій справі скасувати та направити справу в суд першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.