Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

у справі № 826/1508/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (далі ТОВ "ФК "Приватні інвестиції") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі ДПІ), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльності ДПІ, що полягає в ухиленні від виконання обов'язку, визначеного п. 1 ст. 52 Податкового кодексу України (далі ПК України (2755-17) ), та ненадання податкової консультації на запит ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" № 441 від 02 вересня 2013 року про отримання податкової консультації;

- зобов'язання ДПІ, з урахуванням рішення по цій справі, надати ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" податкову консультацію.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ "ФК "Приватні інвестиції".

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" подало касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У звязку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, справа розглядається відповідно до ст. 222 КАС України в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 2 вересня 2013 року позивач надіслав до ДПІ запит за № 441, в якому просив надати йому податкову консультацію з питань практичного застосування п. 153.5, п. 153.6 ст. 153 ПК України, а саме:

- Чи виникатиме у платника податків обов'язок нарахування та сплати податку на прибуток з суми, що є різницею між ціною відступлення та вартістю набутого платником податків (заставоутримувачем) предмета іпотеки з моменту настання юридичного факту - реєстрації права власності?

- Яким є нормативно-правове обґрунтування відповіді на перше питання письмової податкової консультації, про яку просить позивач?

- Яким чином розраховуватимуться податкові зобов'язання платника податків при наступному відчуженні ним раніше набутого у власність майна боржника (предмета іпотеки). Які доходи та витрати платника податків при цьому братимуться до уваги?

- Яким є нормативно-правове обґрунтування відповіді на третє питання письмової податкової консультації, про яку просить платник податків у цьому запиті?

За результатами розгляду вищевказаного запиту, ДПІ надано таку консультацію, оформлену листом від 10 жовтня 2013 року № 4846/10/26-59-06-24, який було направлено на адресу позивача.

Вважаючи, що під час розгляду вказаного запиту, відповідачем була допущена бездіяльність, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надання податковим органом відповіді (податкової консультації) на запит позивача, зі змістом якої останній не погоджується, не може вважатись бездіяльністю відповідача, у зв'язку із чим вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності ДПІ, що полягає в ухиленні від виконання обов'язку, визначеному п. 1 ст. 52 ПК України, та ненаданні податкової консультації на запит ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" № 441 від 02 вересня 2013 року про отримання податкової консультації, задоволена бути не може.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 19-1.1.28 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України органи державної податкової служби виконують таку функцію, як надання податкових консультацій відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України "податкова консультація" - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

П. 52.1 ст. 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі (п. 52.3 ст. 52 ПК України).

П. 52.4 ст. 52 ПК України передбачено, що консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.

Згідно з п. 52.5 ст. 52 ПК України контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Водночас, відповідно до п. 53.3 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами адміністративної справи, відповідачем за результатами розгляду запиту позивача про отримання податкової консультації з питань практичного застосування п. 153.5, п. 153.6 ст. 153 ПК України надано відповідь, якою було роз'яснено порядок оподаткування операцій при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, витрати та доходи заставодавця та заставоутримувача.

В спірних правовідносинах судами ознак пасивної поведінки в діях відповідача встановлено не було, факт отримання відповіді (податкової консультації) ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" не заперечувався.

З огляду на вищевикладене та обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що надання податковим органом відповіді (податкової консультації) на запит позивача, зі змістом якої останній не погодився, не може вважатися бездіяльністю відповідача.

Враховуючи необґрунтованість вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, не підлягає задоволенню і вимога підприємства про зобовязання ДПІ, з урахуванням рішення по цій справі, надати податкову консультацію.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.