808/4681/13-а Про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Районної державної адміністрації про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території сільської ради - 10.06.2015 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року

у справі № 808/4681/13-а

за позовом заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у

воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України,

2) Військової частини А 0593 до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області,

треті особи:

1) Квартирно - експлуатаційний відділ м. Запоріжжя,

провизнання протиправним та скасування розпорядження,-

В травні 2013 року Запорізька прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А0593 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області (далі по тексту Районна державна адміністрація), яким просила скасувати розпорядження голови Районної державної адміністрації № 391 від 01.07.2010 року "Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Новопетрівської сільської ради".

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 808/4681/13-а позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі № 808/4681/13-а рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних відмовлено.

При скасуванні рішення окружного адміністративного суду та ухваленні нового, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності прокурором своїх вимог, оскільки при прийнятті оскаржуваного розпорядження Районною державною адміністрацією дотримано вимоги законодавства, щодо передачі земель сільськогосподарського призначення у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Запорізька прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернулась до Вищого адміністративного суду України зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати вказану вище постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Районна державна адміністрація подала до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувала на відповідності судового рішення суду другої інстанції обставинам справи та вимогам законодавства України, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача-1 та позивача-2, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Бердянської районної ради "Про матеріали інвентаризації землекористувань" № 7 від 28.12.2000 року затверджено матеріали інвентаризації землекористувань Донецької КЕЧ військової частини А-4322; дозволено Земельно-кадастровому бюро при Бердянському районному відділі земельних ресурсів провести роботи по закріпленню меж земельних ділянок на місцевості і виготовленню державного акту на право постійного користування; доручено Бердянському районному відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації.

Наказом Головнокомандувача військ Протиповітряної оборони Збройних сил України №75 від 05.11.2003 військову частину А-4322 ліквідовано, її правонаступником визначено військову частину А-0593 та зобов'язано командувача в/ч А-0593 прийняти казармено-житловий фонд із земельною ділянкою ліквідованої в/ч А-4322.

На підставі Наказу Головнокомандувача військ Протиповітряної оборони № 75 від 05.11.2003 року між військовими частинами складено акт прийому-передачі казармено-житлового фонду, комунальних споруд і обладнання, квартирного майна, палива і території військового містечка № 3 розташованого в с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області.

Згідно з пунктами 3 та 4 даного акта військова частина А-0593 прийняла від військової частини А-4322 земельну ділянку, площею 2802,06 га та технічну документацію на казармено-житловий фонд, після чого складено ліквідаційний баланс в/ч А-4322. У подальшому був складений акт від 30 грудня 2005 року відповідно до пунктів 3, 4 якого Квартирно-експлуатаційний відділ м.Запоріжжя прийняв від Донецької квартирно-експлуатаційної частини земельну ділянку площею 2802,06 га та технічну документацію на землекористування після чого складено ліквідаційний баланс в/ч А-4322. Зазначений акт прийому-передачі військового майна затверджено начальником Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління.

03 квітня 2009 року Виконуючим обов'язки голови Бердянської районної державної адміністрації прийнято розпорядженням №192, яким припинено право користування військової частини А-4322 Бердянського гарнізону Донецької КЕЧ земельною ділянкою, площею 2802,06 га, на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району.

Пунктом 2 вказаного розпорядження передано безоплатно у власність громадянам земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу), які розташовані на території Новопетрівської сільської ради.

На виконання вказаного розпорядження громадянам (третім особам у справі) оформлено та видано Державні акти на право власності на земельні ділянки, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с.83, 88, 93, 98, 103, 108, 113, 118, 123, 128, 133, 138 т.1).

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Субєктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Частиною 2 статті 5 Основного закону закріплено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що субєктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України Землі, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частиною 1 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші субєкти публічного права.

Положеннями статті 170 Цивільного кодексу України закріплено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом..

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Районна державна адміністрація у даній справі є субєктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.

Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою відповідач, відповідно до статті 5 Земельного кодексу України, має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним субєктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Основного Закону (254к/96-ВР) кореспондуються з пунктом "в" статті 5 Земельного кодексу України, згідно з яким земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 319 Цивільного кодексу України держава не втручається у здійснення власником права власності. Тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки видані громадянам, судова колегія зазначає, що розпорядження фактично виконано.

Суди не звернули уваги на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права користування спірними земельними ділянками.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 названого Кодексу (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність, користування чи оренду, тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, тому що виникає спір про цивільне право.

Наведені обставини є підставою для скасування судових рішень з огляду на неправильне застосування судами норм процесуального закону.

Такі висновки касаційного суду узгоджуються з практикою Верховного Суду України, висловленою в постановах від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, від 17 лютого 2015року у справі № 21-551а14, від 16 грудня 2014 року у справі № 21-544а14, від 09 грудня 2014року у справі № 21-308а14, від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14, від 03 червня 2014 року у справі 21-144а14, від 14 лютого 2012 року у справі 21-1041во10 та №21-1042во10, які в силу положень частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обовязковими для врахування.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне закрити провадження у справі.

Згідно з частиною 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За приписами статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що в даних правовідносинах має місце спір про цивільне право, дана справа повинна бути розглянута за правилами цивільного процесуального законодавства.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157, статтями 220, 221, 223, частиною 1 статті 228, статтями 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі № 808/4681/13-а скасувати.

Провадження у справі № 808/4681/13-а за позовом заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А 0593 до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області, треті особи: 1) Квартирно - експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, 2) ОСОБА_6, 3) ОСОБА_7, 4) ОСОБА_8, 5) ОСОБА_9, 6) ОСОБА_10, 7) ОСОБА_11, 8) ОСОБА_12, 9) ОСОБА_13, 10) ОСОБА_14, 11) ОСОБА_15, 12) ОСОБА_16, 13) ОСОБА_17, 14) ОСОБА_18, 15) ОСОБА_19, про визнання протиправним та скасування розпорядження закрити.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.