Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріста"

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011

у справі № 2а/0570/3620/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріста"

до 1) Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області, 2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про визнання висновків актів необґрунтованими та протиправними, скасування актів перевірок, визнання бездіяльності протиправною, зобовязання вчинити певні дії, -

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011, позов задоволено частково. В частині позовних вимог про визнання необґрунтованими та протиправними висновків актів камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "Кріста" та їх скасування провадження у справі закрито. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону № 334/94-ВР встановлено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Право на збільшення валових витрат позивача виникло у зв'язку з безнадійною заборгованістю внаслідок невиконання умов договору, укладеного позивачем з АТЗТ "Поліпром", яке було визнано банкрутом.

Пунктом 16.16 статті 16 Закону № 334/94-ВР встановлено, що надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня одержання письмової заяви такого платника податку.

Згідно пункту 21.3 статті 21 Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) передбачено, що сума податкових платежів, що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильного нарахування або порушення платником податку встановленого порядку сплати податку, підлягає поверненню з відповідного бюджету протягом десяти робочих днів з моменту отримання податковим органом відповідної заяви платника податку або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів, за вибором платника податку, в разі якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством.

Однак, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, сума, яка зазначена позивачем, як така, що підлягає зарахуванню на його особовий рахунок, в розмірі 508566,00 грн., не є сумою надмірно сплаченого податку на прибуток, оскільки виникла не в результаті неправильного нарахування або порушення платником податку встановленого порядку сплати податку, а в результаті понесених витрат, у зв'язку з незадоволенням боргових вимог позивача за договірними зобов'язаннями з іншим підприємством, яке ліквідовано в процедурі банкрутства.

Відшкодування за рахунок держави понесених позивачем збитків, внаслідок невиконання юридичною особою АТЗТ "Поліпром" своїх боргових зобов'язань, що виникли на підставі господарського договору, при здійсненні ними підприємницької діяльності, та які були задекларовані як валові витрати у зв'язку з безнадійною заборгованістю, чинним законодавством не передбачено.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

За встановлених обставин, доводи касаційної скарги правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріста" залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 239-1 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.