Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС України) про скасування наказу, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 квітня 2014 року провадження у цій справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності МВС України про надання позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язання МВС України надати позивачу таку відпустку закрито.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач та його представник ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 у 2000 році прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та наказом МВС України № 820 о/с від 9 вересня 2013 року як майор міліції призначений на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки в Житомирській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України.

Позивач 29 жовтня 2013 року на роботу не з'явився, повідомив відповідача про те, що захворів і перебуває на лікарняному.

Позивачем 11 грудня 2013 року до відділу кадрового забезпечення ДВБ МВС України надано листок непрацездатності серії АВЮ № 910398 з поліклініки № 3 Шевченківського району м. Києва про перебування на амбулаторному лікуванні в період з 29 жовтня 2013 року по 27 листопада 2013 року. Цей листок непрацездатності не був зареєстрований в амбулаторно-поліклінічних закладах МВС України.

В подальшому позивачем подано листок непрацездатності серії АГА № 992607 з комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичного центру" Святошинського району м. Києва щодо перебування на амбулаторному лікуванні в період з 26 листопада 2013 року по 13 грудня 2013 року, який також не зареєстровано в амбулаторно-поліклінічних закладах МВС України.

Наказом МВС України від 14 листопада 2013 року № 1098 призначено проведення службового розслідування за фактом можливого безпідставного невиходу позивача на роботу, в межах якого проводилась звірка з поліклінікою СМЗ УМВС України в Житомирській області та лікувальними установами ВМЗ МВС України, під час якої установлено, що позивач в період часу з 28 жовтня 2013 року по 11 січня 2014 року на лікарняному в указаних медичних установах не перебував, за медичною допомогою не звертався. Проведеною звіркою з канцелярією ВВБ в Житомирській області та ДВБ МВС України встановлено, що лікарняні листи на позивача та будь-які документи від нього щодо інформування керівництва про своє місцезнаходження не надходили.

Під час проведення службового розслідування встановлено, що позивач не прибув до місця несення служби з 16 грудня 2013 року та не надав відповідних документів, які б вказували на поважність причин неприбуття на службу.

За результатами вказаного службового розслідування 24 січня 2014 року наказом МВС України № 63о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ВВБ у Житомирській області (підпорядкованого ДВБ МВС)" за порушення службової дисципліни, яке виразилось у невиході на службу тривалий час без поважних причин та неналежному інформуванні безпосередніх керівників щодо місця свого перебування, на підставі ст.ст.2, 12, 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ позивачу оголошено сувору догану.

Згідно ст. 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.

Відповідно до п. 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі Положення), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

В силу п. 21 Положення для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства. Внутрішній розпорядок в органах внутрішніх справ, а також у навчальних закладах (навчальних підрозділах), що здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації начальницького складу Міністерства внутрішніх справ, встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів. Особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Згідно ст. 1 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України (далі Статут) службова дисципліна дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Статуту дисциплінарний проступок визначений як невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (Ст. 5 Статуту).

Статтею 12 Статуту визначені види дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, до яких віднесено, серед іншого, сувора догана.

Відповідно до ст. 14 Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

Порядок проведення службових розслідувань, що здійснюють інспекції з особового складу, інші підрозділи і посадові особи органів внутрішніх справ у випадках надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552, відповідно до п. 2 якої завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виявлення причин і умов, що сприяли їхньому скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожних винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав.

У відповідності до ст. 22 Закону України "Про міліцію" працівники органів внутрішніх справ та члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються безплатним медичним обслуговуванням у закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно з п.п.2.1, 2.3, 2.7, 2.13 Порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, затвердженого МВС України від 27 січня 2004 року № 851/Пв, видача документів про звільнення від службових обов'язків особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ і військовослужбовцям внутрішніх військ, крім військовослужбовців дійсної строкової служби внутрішніх військ, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності проводиться лікувально-профілактичними закладами МВС України, а також державними та комунальними закладами охорони здоров'я України.

Тимчасова непрацездатність працівників внаслідок захворювання, поранення, контузії, травми або каліцтва незалежно від обставин, за яких вони отримані, підтверджується в лікувально-профілактичних закладах МВС України листком звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність або довідкою лікаря (фельдшера) військової частини.

Документи, що засвідчують непрацездатність, видані державними та комунальними закладами охорони здоров'я, підлягають реєстрації в амбулаторно-поліклінічних закладах МВС України при наявності їх в даному населеному пункті або в медичному пункті військової частини протягом 1 доби після закінчення лікування. Після відновлення працездатності в листку звільнення від служби зазначається дата виходу на службу. В зазначений строк працівник зобов'язаний приступити до своїх службових обов'язків і пред'явити безпосередньому начальнику листок звільнення від служби.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що в порушення п. 2.7 Порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, позивач належних підтверджуючих документів про свою відсутність з поважних причин на робочому місці з 16 грудня 2013 року безпосередньому начальнику не надав, не повідомив керівництво про можливе перебування на лікуванні з 16 грудня 2013 року (не надав оригінал листка непрацездатності за 16 грудня 2013 року), та не підтвердив тимчасову непрацездатність в лікувально-профілактичних закладах МВС України, а також в інших лікувальних закладах охорони здоров'я, що свідчить про порушення позивачем службової дисципліни та, відповідно, правомірність наказу від 24 січня 2014 року № 63о/с про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, яке виразилось у невиході на службу тривалий час без поважних причин та неналежному інформуванні безпосередніх керівників щодо місця свого перебування.

Враховуючи усі обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові з огляду на те, що відповідач діяв в межах наданої компетенції, згідно вимог законодавства і не порушував права та законні інтереси позивача.

Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.