Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М.., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі ГУ МВС України в м. Києві) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

У серпні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив поновити його на роботі на посаді викладача навчальної частини навчального центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з червня 1995 року працює в органах внутрішніх справ, а з 17.12.2008 року на посаді викладача навчальної частини навчального центру, підпорядкованого ГУ МВС України в м. Києві.

За результатами перевірки з 15 по 17 березня 2010 року заступником начальника навчального центру складено рапорт щодо виявлених недоліків у роботі позивача та призначено службове розслідування.

Позивачем 22.03.2010 року подано рапорт про надання чергової відпустки за 2010 рік у звязку з народженням 03.03.2010 року доньки, яка потребує додаткового догляду. Рапорт було погоджено керівником і позивачу надано відпустку.

У період відпустки позивач перебував на лікуванні з 30.03.2010 року по 03.04.2010 року та з 08.04.2010 року по 22.04.2010 року, а 25.05.10 р. звернувся з рапортом про надання з 25.05.2010 року по 09.06.2010 року додаткової відпустки як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС у звязку з перебуванням дружини в лікарні. Даний рапорт також було погоджено керівником і позивачу надано відпустку.

Позивач 10.06.2010 року на службу не прибув, внаслідок чого начальником навчального центру подано рапорт, на підставі якого заступником начальника управління призначено службове розслідування.

Разом з тим, позивачем 10.06.2010 року до управління документального забезпечення подано рапорт про те, що вважати його таким, який перебуває у додатковій частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, який зареєстровано за № Х-2871. Цей рапорт не був узгоджений з безпосереднім керівником.

До рапорта також не долучено необхідних документів, які позивач зобовязувався надано в письмовому вигляді до 15.06.2010 року.

Таким чином, посилання позивача на те, що у період з 01.06.2010 року він перебував у відпустці та на лікуванні спростовуються матеріалами справи.

З огляду на невиконання позивачем вимог ст. ст. 18, 20 Закону України "Про відпустки", а саме не надання довідки з місця роботи матері щодо виходу її роботу до закінчення терміну відпустки і припинення їй виплати допомоги по догляду за дитиною із зазначенням дати, в межах службового розслідування було підготовлено запит до Центральної районної дитячої поліклініки.

Крім того, 11.06.2010 року позивач відмовився надавати письмові пояснення у звязку з проведенням службового розслідування та зобовязувався прибути до відповідача 15.06.2010 року о 10.00 з відповідними документами, про що свідчить напис, вчинений власноруч позивачем на поясненнях, які долучено до матеріалів справи.

Згідно інформації Центральної районної дитячої поліклініки від 16.06.2010 року № 427 позивач звертався до дільничного лікаря-педіатра з приводу захворювання його дочки з 20.05.2010 року по 30.05.2010 року, гострою респіраторною вірусною хворобою. З 01.06.2010 дитина здорова. В цій інформації зазначено, що з дня народження дитини і на той час лікарняні листи непрацездатності позивачу не видавалися, оскільки стан здоров'я його дружини був задовільним та дозволяв їй доглядати за дитиною.

Підпунктом "є" п. 64 Розділу VІІ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114 (114-91-п) (із змінами і доповненнями) (далі Положення) зазначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV (3460-15) (далі Дисциплінарний статут) визначає сутність службової дисципліни, обовязки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Частиною першою ст. 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Види дисциплінарних стягнень передбачено ст. 12 Дисциплінарного статуту, а саме, п. 8 визначено звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено порядок накладення дисциплінарних стягнень. З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

На засіданні атестаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві 16.06.2010 року вирішено, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню з органів внутрішніх справ, про що свідчить долучений до матеріалі справи протокол атестаційної комісії від 16.06.2010 року № 10.

Про прийняте рішення атестаційної комісії позивач повідомлений, проте не був згоден, про що свідчить його власний підпис на атестаційному листі 16.06.2010 року.

17 червня 2010 року затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни викладачем навчальної частини навчального центру, підпорядкованого Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, майором міліції ОСОБА_4

Наказом від 17.06.2010 року № 596о/с за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у невиході на службу без поважних причин, самовільному подовженні чергової відпустки за 2010 рік та неналежному виконанні функціональних обов'язків на позивача накладено стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ за п.п. "є" п. 64 Положення (за порушення дисципліни).

З наказом від 17.06.2010 року № 596о/с позивача було ознайомлено, про що свідчить його підпис і дата 21.06.2010 року.

Відповідно до вимог ст. 18 Дисциплінарного статуту накладене дисциплінарне стягнення виконано наказом ГУ МВС України в м. Києві від 30.06.2010 року № 675о/с.

Правомірність всіх вказаних вище наказів позивачем не оспорювалась.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зауважили, що на спірні правовідносини Кодекс законів про працю України (322-08) не поширюється.

Враховуючи усі обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові з огляду на те, що відповідач діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства і не порушував права та законні інтереси позивача.

Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.