Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2013 року по справі № 2а/223/113/13(805/11582/13-а)

за позовом ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України у м. Докучаєвську Донецької області (далі - Управління)

про визнання протиправним та скасування рішення про утримання з пенсії надміру виплачених сум,

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Докучаєвську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 19 від 25 березня 2013 року "Про утримання з пенсії надміру виплачених сум".

Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано спірне рішення.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до цього ж суду на новий розгляд.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.4).

На підставі письмової заяви позивача від 27 лютого 2012 року № 146, згідно довідки про заробітну плату від 29 січня 2012 року № 8, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Докучаєвське АТП-0566", відповідачем з 1 березня 2012 року було здійснено перерахунок пенсії по заробітній платі.

З метою контролю за цільовим використанням коштів та правильністю призначення (перерахунку) пенсій, відповідачем проведено зустрічну перевірку достовірності, виданої ТОВ "Докучаєвське АТП-0566" довідки про заробітну плату позивача.

За результатами перевірки складено Акт № 36 від 14 грудня 2012 року, яким встановлено завищення заробітної плати позивача.

В результаті виявлених розходжень за період з 1 березня 2012 року по 31 грудня 2012 року виникла переплата позивачу пенсії у розмірі 13560,24 грн.

Позивач добровільно відмовився повернути вказану суму.

У зв'язку з цим, Управлінням прийнято рішення № 19 від 25 березня 2013 року про утримання з ОСОБА_4 надміру виплачених сум пенсій за період з 1 березня 2012 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 13560,24 грн. по 20 % від розміру пенсії, що належить до виплати, починаючи з 1 квітня 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що довідка про заробітну плату для перерахунку пенсії позивачу видавалась ТОВ "Докучаєвське АТП-0566". Оскільки особисто ОСОБА_4 недостовірних даних щодо розміру його заробітної плати не надавав та зловживань у завищенні розміру заробітної плати і перерахунку завищеної пенсії саме з боку позивача Управлінням не доведено, то прийняте відповідачем рішення № 19 від 25 березня 2013 року про утримання з ОСОБА_4 надміру виплачених сум пенсій, є незаконним.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Діючим законодавством встановлений вичерпний перелік підстав для стягнення надмірно сплачених коштів з одержувача.

Частиною 1 статті 50 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 (z0374-03) визначено, що переплатою пенсій та грошової допомоги є сума пенсій та грошової допомоги, виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї, тощо.

Отже, необхідною умовою повернення надмірно виплачених сум пенсій є, зокрема, зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

Відповідно до статті 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Тобто, позивач не може нести відповідальність за зміст та достовірність офіційних документів, які видаються органами державної влади, іншими організаціями та установами на виконання їх повноважень.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, Управлінням не доведено правомірність прийняття рішення № 19 від 25 березня 2013 року про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та скасування спірного рішення.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2013 року про відмову у задоволенні позову не узгоджується з вимогами чинного законодавства і підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2013 року скасувати.

Постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.