Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Головчук С.В., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача. Уточнивши позовні вимоги, просив визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 897 від 31 травня 2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України" в частині накладення на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, визнати протиправним та скасувати наказ № 297 о/с від 5 жовтня 2012 року "По особовому складу" в частині звільнення позивача з 6 жовтня 2012 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 64 "є" (за порушення дисципліни), поновити позивача на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції відділу громадської безпеки Львівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, стягнути з відповідача на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 6 жовтня 2012 року по день поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно видав наказ про звільнення ОСОБА_4, оскільки факт порушення ним дисципліни не доведено.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 1 наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 897 від 31 травня 2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України" в частині накладення на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. Визнано протиправним та скасовано наказ № 297 від 5 жовтня 2012 року "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_4 6 жовтня 2012 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 64 "є" (за порушення дисципліни), поновлено позивача на раніше займаній посаді та стягнуто з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 6 жовтня 2012 року по 21 червня 2012 року в сумі 33933 грн. 04 коп. Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, встановлених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 18 вересня 1994 року ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 24 листопада 2010 року - на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції відділу громадської безпеки Львівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Пунктом 1 наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 897 від 31 травня 2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України" за грубе порушення транспортної дисципліни, яке виразилось в управлінні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що призвело до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, на начальника сектору дільничних інспекторів міліції відділу громадської безпеки Львівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області майора міліції ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ та наказом № 297 о/с від 5 жовтня 2012 року "По особовому складу" майора міліції ОСОБА_4 6 жовтня 2012 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 64 "є" (за порушення дисципліни). Про винесення наказу № 297 о/с від 5 жовтня 2012 року позивача повідомлено листом № 16/7748, який направлено йому 10 жовтня 2012 року.

Підставою для видання оскаржуваних наказів № 897 від 31 травня 2012 року та № 297 від 5 жовтня 2012 року став висновок службового розслідування Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому зазначено, що майор міліції ОСОБА_4 22 травня 2012 року о 20 год. 15 хв., перебуваючи поза службою, керував автомобілем НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого скоїв дорожньо-транспортну пригоду. Це стало можливим внаслідок недисциплінованості майора міліції ОСОБА_4 та повного ігнорування вимог наказів і вказівок Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо зміцнення транспортної дисципліни.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем дисципліни, оскільки висновки службового розслідування спростовуються матеріалами справи, зокрема, постановою старшого слідчого прокуратури Личаківського району м. Львова від 29 жовтня 2012 року про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_4 та постановою Личаківського районного суду м. Львова від 29 березня 2013 року про закриття провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року (114-91-п) (далі - Положення).

Відповідно до п. "є" ст. 64 вказаного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції (254к/96-ВР) і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, а відповідно до ст. 2 дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Частиною 1 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Як встановлено судами, постановою старшого слідчого прокуратури Личаківського району м. Львова від 29 жовтня 2012 року кримінальну справу, порушену за фактом дорожно-транспортної пригоди, яка мала місце 22 травня 2015 року, закрито у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 29 березня 2013 року закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 1 ст. 130 КпАП України за відсутністю в його діях складу правопорушення. При цьому зазначено, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння не підтверджено, огляд на стан сп'яніння останнього не проводився, а з висновку акта № 145 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 12 березня 2013 року вбачається, що ОСОБА_4 у період дорожньо-транспортної пригоди 22 травня 2012 року у стані алкогольного сп'яніння не перебував.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. А за змістом ч.4 цієї статті постанова суду в адміністративній справі, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова, в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що оскаржувані накази прийняті відповідачами неправомірно, оскільки факт порушення позивачем дисципліни, зазначений у наказах про звільнення, не доведено.

За змістом п.24 Положення у разі незаконного звільнення особи рядового, начальницького складу внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, скасував оскаржувані накази, поновив позивача на службі та стягнув з відповідача на його користь грошове утримання за час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги про порушення позивачем строку звернення до суду не заслуговують на увагу, оскільки були предметом дослідження судом апеляційної інстанції і їм надано належну правову оцінку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.

Решта доводів касаційної скарги не заслуговують на увагу, спростовуються матеріалами справи та висновками судів, викладеними у судових рішеннях.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.