Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014

у справі № 2а/0370/692/11

за позовом Приватного підприємства "Лорітракавто"

до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

про визнання протиправними дій та рішень, -

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії та рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції, викладені у листах від 06.07.2010 № 5749/28, від 17.08.2010 № 6977/28, від 13.09.2010 № 7601/28, від 20.10.2010 № 8546/28, від 21.10.2010 № 6580/28, щодо невизнання податковою звітністю податкових декларацій ПП "Лорітракавто" з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та вересень 2010 року, податкового розрахунку комунального податку за третій квартал 2010 року, податкової декларації з податку на прибуток підприємств за дев'ять місяців 2010 року та податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за дев'ять місяців 2010 року; зобов'язано Нововолинську об'єднану державну податкову інспекцію визнати як податкову звітність податкові декларації ПП "Лорітракавто" з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та вересень 2010 року, податковий розрахунок комунального податку за третій квартал 2010 року, податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за дев'ять місяців 2010 року та податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за дев'ять місяців 2010 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на адресу відповідача Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією надіслано листи від 06.07.2010 № 5749/28, від 17.08.2010 № 6977/28 та від 13.09.2010 № 7601/28 щодо невизнання як податкової звітності податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2010 року, та від 20.10.2010 № 8546/28, від 21.10.2010 № 6580/28, якими декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року № 21062, декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2010 року № 21094, податковий розрахунок комунального податку за третій квартал 2010 року № 21132, податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за дев'ять місяців 2010 року № 21133 не визнано як податкову звітність, оскільки вони заповнені без дотримання встановленого порядку, а саме не зазначено обов'язкового реквізиту: код ЄДРПОУ, КВЕД, КОАТУУ, не проставлено прочерків в показниках, які не заповнюються.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних рішень, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналізуючи вказані норми, судами вірно зазначено, що податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників, а Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) встановлює вичерпний перелік підстав для невизнання податкової декларації, а саме: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

Крім того, законодавством не визначено переліку обов'язкових реквізитів податкової декларації. За таких підстав, обов'язковими реквізитами податкової декларації можна вважати реквізити, за відсутності яких неможливо ідентифікувати ту чи іншу податкову декларацію, а саме: найменування платника податку, ідентифікаційний код платника податку, тип декларації, звітний період, звітний період, в якому виправляються помилки, дата подання декларації, місцезнаходження платника податку тощо.

Судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що ідентифікувати податкову звітність у даному випадку було можливим.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій та рішень Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції, викладених у листах від 06.07.2010 № 5749/28, від 17.08.2010 № 6977/28, від 13.09.2010 № 7601/28, від 20.10.2010 № 8546/28, від 21.10.2010 № 6580/28, щодо невизнання податковою звітністю податкових декларацій ПП "Лорітракавто" з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та вересень 2010 року, податкового розрахунку комунального податку за третій квартал 2010 року, податкової декларації з податку на прибуток підприємств за дев'ять місяців 2010 року та податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за дев'ять місяців 2010 року та зобов'язання відповідача визнати як податкову звітність податкові декларації позивача з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та вересень 2010 року, податковий розрахунок комунального податку за третій квартал 2010 року, податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за дев'ять місяців 2010 року та податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за дев'ять місяців 2010 року.

За наведених обставин, доводи, зазначені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.