Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

про визнання протиправною та скасування постанови, -

4.03.2013 р. до суду з позовом про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (далі Товариство). Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що за наслідками проведеної перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі Інспекція) 22.08.2013 р. прийнято постанову про застосування до Товариства штрафу за порушення містобудівного законодавства. Вважаючи, що постанова є необґрунтованою, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 8.10.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити позов. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Інспекцією 14.08.2013 р. складено акт, в якому зазначено, що за адресою вул. Дяченка, 12 у м. Києві Товариством використовується об'єкт будівництва - базова станція мережі стільникового радіотелефонного зв'язку без введення об'єкту в експлуатацію.

На цій підставі відповідачем складено протокол про правопорушення та постановою від 22.08.2013 р. застосовано до товариства штраф в сумі 51615 гр. за вчинення правопорушення, передбаченого абз.3 п.6 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Спірні правовідносини регулюються положеннями Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) (далі Закон N 3038-VI), "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ від 23.05.2011 р. N 553 (553-2011-п) (далі Порядок № 553).

Відмовивши в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позапланову перевірку було проведено органом, який відповідно до положень Закону N 3038-VI (3038-17) має необхідні повноваження, а саму перевірку здійснено у відповідності до приписів Порядку № 553 (553-2011-п) . Під час розгляду справи відповідачем надано належні докази обґрунтованості своїх висновків щодо порушення Товариством вимог містобудівного законодавства.

Судами попередніх інстанцій дано належну оцінку доводам позивача про те, що базову станцію мережі стільникового радіотелефонного зв'язку було належним чином прийнято в експлуатацію та обґрунтовано враховано, що Інспекція, як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, не приймала участі у прийнятті в експлуатацію вказаної станції.

За таких обставин судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що при проведенні перевірки, прийнятті постанови Інспекція діяла на підставі закону, в межах своєї компетенції та з дотриманням принципів, передбачених статтею 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, ґрунтуються на неправильному тлумаченні чинного законодавства та не дають підстав для скасування чи зміни судових рішень.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8.10.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235 - 244 КАС України.