Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області

з участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - заступник начальника управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області Тиха Олена Леонідівна

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

27.12.2013 р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області (далі Пенсійний фонд), в якому просила визнати дії відповідача щодо відмови в призначенні їй пенсії по втраті годувальника неправомірними, скасувати рішення б/н від 25.10.2013 р., яким їй відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника та зобов'язати відповідача призначити їй пенсію по втраті годувальника, починаючи з дня звернення.

Постановою Микитівського районного суду м .Горлівки Донецької області від 23.01.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними дії Пенсійного фонду щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні пенсії в зв'язку з втратою годувальника. Скасовано рішення від 25.10.2013 р. про відмову ОСОБА_3 у призначенні пенсії в зв'язку з втратою годувальника та зобов'язано Пенсійний фонд призначити з 16.10.2013 р. ОСОБА_3 пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідності зі ст. 36 Закону України від 9.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 р. скасовано постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 23.01.2014 р. та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У своїх запереченнях відповідач зазначив, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених залученими до справи доказами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.10.2013 р. ОСОБА_3 звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Для отримання пенсії нею було подано заяву про призначення пенсії, копію свідоцтва про смерть чоловіка, копію свідоцтва про шлюб між нею та чоловіком, довідку про спільне проживання.

Рішенням від 25.10.2013 р. Пенсійний фонд відмовив у призначені пенсії позивачу з посиланням на те, що у свідоцтвах про шлюб серія НОМЕР_1 від 10.10.2013 р. та про смерть серія НОМЕР_2 від 12.08.2013 р. є невідповідність написання ім'я ОСОБА_6 з даними паспорту померлого НОМЕР_3, а тому підстави, передбачені ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для призначення пенсії позивача у зв'язку із втратою годувальника відсутні, оскільки з документів не простежується родинний зв'язок заявника.

Статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до положень вищезазначеної статті, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до п.10 "Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій", затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р. (z1566-05) (далі - Порядок), до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника надаються документи, що засвідчують родинні стосунки, зокрема, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть померлого годувальника.

Згідно з п.32 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви і подання, відповідність викладених у них відомостей про заявника даним паспорта та документам про стаж, здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів, перевіряє правильність копій з відповідних документів, фіксує і засвідчує виявлені розходження.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач здійснюючи перевірку поданих позивачем документів для призначення пенсії, виявив в документах, зокрема у свідоцтвах про шлюб серія НОМЕР_1 від 10.10.2013 р. та про смерть серія НОМЕР_2 від 12.08.2013 р. невідповідність написання ім'я ОСОБА_6 з даними паспорту особи, на пенсію якого бажав перейти заявник, в якому зазначено ім'я ОСОБА_6. Доказів, які б засвідчували в установленому законом порядку встановлення юридичного факту стосовно того, що особа зазначена у свідоцтвах про шлюб серія НОМЕР_1 від 10.10.2013 року та про смерть серія НОМЕР_2 від 12.08.2013 р. є однією і тією ж особою, зазначеною в паспорті померлого серії НОМЕР_3, яким, зокрема, може бути судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_3 до Пенсійного фонду при поданні документів для призначення пенсії не надано.

Крім того, позивач звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника, зазначила особу, яка була її годувальником, ОСОБА_6, який за життя і отримував пенсію в Пенсійному фонді на підставі паспорту та трудової книжки на ім'я ОСОБА_6.

Проте, на підтвердження родинного зв'язку із вказаною особою та її смерті, позивач надала відповідачу свідоцтва про шлюб та про смерть ОСОБА_6.

Посилання позивача на роз'яснення Микитівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції у Донецькій області від 15.12.2013 р., стосовно того, що імена ОСОБА_6 та ОСОБА_6 є рівноправними нормативними варіантами, не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 70 КАС України, оскільки носить інформаційний характер і не встановлює факт родинних відносин позивача з ОСОБА_6, або належність свідоцтв про смерть та шлюб на ім'я ОСОБА_6 до ОСОБА_6.

Доводи касаційної скарги правильність цих висновків не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни постанови апеляційного суду.

Відповідно до статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235 - 244 КАС України.