Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року у справі № 817/896/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У березні 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0001071544 від 31.12.2013 року, № 0000351501 від 17.03.2014 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

28 квітня 2014 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0001071544 від 31.12.2013 року, № 0000351501 від 17.03.2014 року визнані протиправними та скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 29.11.2013 року до 5.11.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку за декларацією за жовтень 2013 року, за наслідками якої 12.12.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п.,п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.,п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищений податковий кредит на 68 400,00 грн. за вересень 2013 року та на 284 270,00 грн. за жовтень 2013 року, завищене від'ємне значення з податку на додану вартість на 68 400,00 грн. за вересень 2013 року, на 284 270,00 грн. за жовтень 2013 року, що в свою чергу призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування згідно декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 68 400,00 грн.

31 грудня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001071544 щодо зменшення Товариству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, у розмірі 68 400,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф), у розмірі 17 100,00 грн., № 0001061544 щодо зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, у розмірі 284 497,00 грн.

10 січня 2014 року Товариство звернулося до Міністерства доходів і зборів України головного управління Міндоходів у Рівненській області зі скаргою щодо скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0001071544, № 0001061544 від 31 грудня 2013 року.

7 березня 2014 року Міністерство доходів і зборів України головного управління Міндоходів у Рівненській області прийняло рішення щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0001061544 від 31 грудня 2013 року та залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0001071544 від 31 грудня 2013 року.

17 березня 2014 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000351501 щодо зменшення Товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року, у розмірі 284 497,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 2.09.2013 року між Товариством та ТОВ "Тріанекс" був укладений договір поставки № 02/09/13, згідно з яким Постачальник був зобов'язаний поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

На підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало податкові та видаткові накладні; банківські виписки; товарно-транспортні накладні № 1 від 2.10.2013 року, № 3 від 4.10.2013 року, № 10 від 23.10.2013 року, № 14 від 26.10.2013 року, № 16 від 28.10.2013 року; договір № 02/10/13-т від 2.10.2013 року щодо надання транспортних послуг, укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 002/11/13 від 1.11.2013 року; договір № 02 від 1.09.2013 року про надання послуг зі зберігання товару, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; акти прийому-передачі № 04/10/13 від 4.10.2013 року, № 23/10/13 від 23.10.2013 року, № 26/10/13 від 26.10.2013 року, № 28/10/13 від 28.10.2013 року.

19 вересня 2013 року між Товариством та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Птахівник" був укладений договір № 19/09/13 щодо поставки товару, відповідно до якого Постачальник був зобов'язаний поставити та передати у власність Покупцю товар, а Покупець прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало податкові та видаткові накладні; банківські виписки; товарно-транспортні накладні № 3 від 4.10.2013 року, № 5 від 5.10.2013 року, № 6 від 8.10.2013 року, № 7 від 11.10.2013 року; договір № 02/10/13-т від 2.10.2013 року про надання транспортних послуг, укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2; акт № 002/11/13 від 1.11.2013 року здачі-прийняття робіт (надання послуг); договір № 02 від 1.09.2013 року щодо надання послуг зберігання товару, укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; акти прийому-передачі № 04/10/13 від 4.10.2013 року, № 05/10/13 від 5.10.2013 року, № 08/10/13 від 8.10.2013 року, № 11/10/13 від 11.10.2013 року.

Товариство на підтвердження використання товару у власній господарській діяльності надало контракт № 002-96 від 30.08.2013 року, укладений з фірмою F.A.ZOOMangimisrl (Італія); контракт № 002-97 від 12.09.2013 року, укладений з фірмою ALTISKolins.r.o. (Чеська Республіка); контракт № 002-98 від 24.09.2013 року, укладений з фірмою Fleming + WendeinGmbH KG (Германія), контракт № 003-00 від 25.09.2013 року, укладений з фірмою UnipaszSp. J. (Польща).

16 жовтня 2013 року між Товариством та Фермерським господарством "Оазис" був укладений договір №16/10/13 поставки товару, згідно з яким Постачальник був зобов'язаний поставити та передати у власність Покупцю товар, а Покупець прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

На підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало податкові та видаткові накладні; банківські виписки; договір № 02/10/13-т від 2.10.2013 року про надання транспортних послуг, укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2; товарно-транспортні накладні № 12 від 24.10.2013 року, № 13 від 25.10.2013 року; акт № 002/11/13 від 1.11.2013 року здачі-прийняття робіт (надання послуг); договір № 02 від 1.09.2013 року щодо надання послуг зберігання товару, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; акти прийому-передачі № 24/10/13 від 24.10.2013 року, № 25/10/13 від 25.10.2013 року.

В подальшому товар був використаний Товариством у господарській діяльності, що підтверджується контрактами № 003-05 від 16.10.2013 року, № 003-08 від 23.10.2013 року, укладеними з фірмами PPH "Elpol" (Польща) та PPHU "Kampol" (Польща).

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що при здійсненні зазначених господарських операцій між Товариством та ТОВ "Тріанекс", СТОВ "Птахівник", ФГ "Оазис" ці підприємства були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податків на додану вартість.

Крім того, реальність господарських операцій Товариства з вказаними контрагентами підтверджується належним чином оформленими документами первинного та бухгалтерського обліку.

Товариство правомірно сформувало податковий кредит за спірний період на підставі виданих контрагентами податкових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.