Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: прокурор: від позивача: від відповідача: Муравйов О. В. Вербицька О. В. Веденяпін О. А. Титенко М. П. Чубенко В. В. Коваль О. В. Українська Т. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Мегаполіс" на постанову та ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року у справі № 2а-0870/1382/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Мегаполіс" до за участю Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів Прокуратури Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року у справі№ 2а-0870/1382/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 43, 44 Господарського кодексу України, п. 19 ст. 10, п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", пп. 1.22.1 ст. 1 Закону України "Про видавничу справу", ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. ст. 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки ТОВ "Торгівельний будинок Мегаполіс" щодо правових відносини з ТОВ "Торгова Група "Хорда" за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року складено акт документальної перевірки № 272/08-04/25484884 від 22.07.2010 року, яким зафіксовано порушення: п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. пп. 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч. 2 ст. 205, ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 5, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем 31.08.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001060804/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 133 903 840,70 грн. (в тому числі за основним платежем 72 456 676,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 61 447 164,70 грн.), та № 0001050804/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 117 107 325,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 78 071 550 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 035 775,00 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішенні без змін.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції по виконанню договору поставки № 26/03-09, укладеного між ТОВ "ТГ "Хорда" та ТОВ "ТБ "Мегаполіс", щодо здійснення продажу поліграфічної продукції не підтверджується матеріалами справи, що виключає право на формування витрат та податкового кредиту за їх наслідками. Також суд дійшов висновку про те, що грошові кошти по операціям з векселями в сумі 50 000 000,00 грн., які отримало на власний рахунок ТОВ "ТБ Мегаполіс" від ДП "Імідж Холдинг" АК "Імідж Холдинг АпС" в період 3 кварталу 2009 року, є безповоротною фінансовою допомогою.

Суд апеляційної інстанцій погодився з висновками місцевого адміністративного суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки платником не надано доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ "ТГ "Хорда" та ТОВ "ТБ "Мегаполіс".

ТОВ "ТБ "Мегаполіс", не погоджуючись з судовими рішеннями, стверджує, що доводи податкового органу про відсутність реального виконання операцій з ТОВ "ТГ "Хорда" ґрунтуються лише на матеріалах кримінальної справи та зроблені без дослідження первинних документів.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями позивача щодо товарності операцій по виконанню спірного договору поставки, адже доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у ТОВ "ТГ "Хорда" основних засобів, необхідних для виготовлення, зберігання, перевезення продукції обсягах, відображених в документах податкового обліку, доказів використання придбаної продукції в господарській діяльності товариства.

Разом з тим, неможливо залишити в силі ухвалу суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 195 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки позивач оскаржив в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції в повному обсязі, а суд апеляційної інстанції, залишаючи її без змін, розглянув нарахування, пов'язані з виконанням договору поставки, залишивши поза увагою епізод порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. пп. 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо операцій купівлі-продажу векселів.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина ухвали апеляційного суду повинна містити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не дослідив доводів апеляційної скарги та з посиланням на норми матеріального права не вказав причини їх відхилення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, надати оцінку доводам сторін, дослідити всі епізоди порушень, що стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Мегаполіс" задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року у справі № 2а-0870/1382/11 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .