Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною ОСОБА_4 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.11.2010 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 р. у справі № 2а-933/10 за позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації", за участю ОСОБА_4, про скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, -

ОСОБА_5 звернулась з позовом, в якому просила скасувати державну реєстрацію права власності нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1, яка здійснена КП "Білгород-Дністровське БТІ" на ім'я ОСОБА_6 за реєстраційним номером 21078762 від 19 листопада 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2007 року яким визнано право власності ОСОБА_6 на спірний будинок, скасовано ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.02.2008 року а справу направлено на новий розгляд. Зазначена обставина, на думку позивачки, є підставою для скасування державної реєстрації права власності, здійсненої відповідачем на підставі скасованого судового рішення.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.11.2010 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 р., позов задоволено. Зобов'язано Комунальне підприємство "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" скасувати державну реєстрацію права власності нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1, яка здійснена КП "Білгород-Дністровське БТІ" на ім'я ОСОБА_6 за реєстраційним номером 21078762 від 19 листопада 2007 року.

Не погоджуючись з постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.11.2010 р. та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 р. ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2007 року було задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 22.05.2007 року між ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_6 купив у ОСОБА_7 незакінчений будівництвом житловий будинок літ "А", готовністю 59% з нежилою прибудовою літ "А1", що розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га по АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення суду КП "Білгород-Дністровське БТІ" було здійснено державну реєстрацію зазначеного житлового будинку на ім'я ОСОБА_6, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.11.2007 року № 16713900, реєстраційний номер 21078762, номер запису 1702 в книзі № 18.

Однак, ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21.02.2008 року зазначене рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області скасоване, а справу направлено на новий розгляд.

За результатами нового розгляду рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.10.2008 р. ОСОБА_7 було відмовлено в задоволенні позову про визнання дійсним зазначеного договору купівлі-продажу.

20 квітня 2010 року позивачка ОСОБА_5 звернулася до КП "Білгород-Дністровське БТІ" з заявою про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1, яка здійснена КП "Білгород-Дністровське БТІ" на ім'я ОСОБА_6 за № 21078762 від 19.1 1.2007 року, однак їй в цьому було відмовлено.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 2010 рік) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" для державної реєстрації припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про припинення речового права.

Згідно ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема: рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Частиною 2 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З урахуванням наведеного, суди дійшли вірного висновку, що у зв'язку із скасуванням ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21.02.2008 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2007 року, на підставі якого було зареєстровано право власності, а також враховуючи, що за наслідками нового розгляду у цій справі в позові було відмовлено, відповідач має скасувати записи, внесені ним до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.11.2010 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.