Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Сумського окружного адміністративного суду та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до відповідача-1 Сумської митниці Міндоходів

відповідача-2 Головного управління державної казначейської служби України в сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення грошових коштів, -

18.06.2013 р. до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення Сумської митниці (далі Митниця) та про стягнення з державного бюджету надмірно сплачених платежів звернулось публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав Митниці документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митницею було витребувано додаткові документи, відмовлено у прийнятті митної декларації та самостійно визначено митну вартість товару. Вважаючи дії Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив скасувати її рішення та стягнути з державного бюджету надмірно сплачену суму.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4.11.2013 р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просило їх скасувати та задовольнити позов. Свої вимоги скаржник обґрунтував помилковістю висновків суду щодо протиправності дій митного органу при визначені митної вартості товару.

У своїх запереченнях Митниця вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивачем для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, митному органу надано декларацію митної вартості від 16.12.2012 р.

Посадовою особою відповідача у відповідній графі декларації було здійснено відмітку про витребування від декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої вартості товару, а саме : договір із третіми особами та рахунки про здійснення платежу третіми особами на користь продавця; виписку з бухгалтерської документацію; каталог товару та прайс-листи виробника товару; висновки щодо якісних та вартісних характеристик товару, про що було ознайомлено представника декларанта 16.01.2013 р.

24.01.2013 р. Товариство письмово зазначило про неможливість надання витребуваних митним органом документів.

В зв'язку з ненаданням Товариством всіх витребуваних документів, Митницею 24.01.2013 р., по закінченню процедури консультацій, прийнято рішення про визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Митним Кодексом України (4495-17) , що набув чинності з 1.06.2012 р.

Статтею 53 МК України обумовлено, що у разі якщо документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем в повному обсязі вимоги відповідача-1 щодо надання додаткових документів виконано не було.

Відповідно до статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів обумовлено статтею 55 МК України.

Аналіз наведених норм, а також положень наказу Мінфіну від 24.05.2012 р. N 598 (z0883-12) "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що враховуючи отриману інформацію про те, що митна вартість ідентичного товару перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості та з огляду на суперечливий характер наданих позивачем документів, у Митниці були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи.

Товариством витребувані відповідачем-1 належні документи в повному обсязі надано не було, що дало підстави для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений ст. 57, 59 МК України. При цьому Митниця обґрунтувала та довела неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Враховуючи викладене судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що при вчиненні дій щодо визначення митної вартості товару відповідач діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у ст. 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення Митниці про визначення митної вартості і доводи касаційної скарги правильність цих висновків не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення, постанову сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4.11.2013 р. - без змін

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.